Оптимізація лікування хворих на хронічний панкреатит, сполучений з хронічним необструктивним бронхітом, в амбулаторних умовах - Автореферат

Встановлено, що в Україні серед усіх захворювань шлунково-кишкового тракту найвищі темпи приросту має патологія підшлункової залози (ПЗ), розповсюдженість якої за останні 9 років збільшилася на 118,6%. Хворі на ХП складають біля 25% серед тих, хто звертається до гастроентерологічних кабінетів поліклінік України та займають 9-12% ліжкового фонду гастроентерологічних стаціонарів нашої країни (Ю.О. У результаті створюється ситуація, при якій протягом 10 років від початку захворювання помирає біля 30% хворих, а впродовж 20 років - більше 50% пацієнтів з ХП (A. За даними світової статистики, у 5% хворих на ХП розвивається рак ПЗ, причому в осіб зі спадковим ХП ризик трансформації хвороби у рак різко зростає (И.В. Вивчити клінічні прояви ХП на тлі ХБ, функціональний стан ПЗ, її сонографічні зміни, психосоматичні розлади та якість життя хворих після припинення загострення ХП в умовах спеціалізованого стаціонару.До основної групи було віднесено 56 хворих на ХП у поєднанні з ХБ, а до групи порівняння - 50 хворих з такими ж захворюваннями. Хворі групи порівняння отримували базисну терапію, яка складалася з антисекреторних засобів (ланзопразол по 30 мг або омез по 20 мг двічі на день впродовж 2 тижнів per os), спазмолітиків (ношпа по 40 мг двічі на день та/або гастроцепін по 25 мг двічі на день впродовж 2 тижнів per os), ферментних препаратів (креон 10000 або креон 25000 залежно від ступеня зовнішньосекреторної недостатності ПЗ по 1 капсулі тричі на день впродовж 4 тижнів per os), антибактеріальних засобів (частіше метронідазолу по 1,5 г на добу per os впродовж 5-7 днів), при необхідності деякі хворі епізодично приймали анальгетики (переважно баралгін per os). Таких хворих, яким ми вимушені були призначити ферментний препарат, було 9, всі вони мали показник фекальної панкреатичної еластази-1 нижче за 100 мкг/г, що відповідає тяжкому ступеню панкреатичної недостатності. Після стаціонарного лікування больовий синдром у животі залишався у 73,5% хворих на ХП на тлі ХБ, причому в 11,3% випадків біль був інтенсивним. Зниження показників фекальної панкреатичної еластази-1 після лікування в клініці в 1,60 рази частіше виявлялися у хворих на алкогольний, ніж у хворих на біліарний ХП.Після стаціонарного лікування больовий синдром у животі залишається у 73,5% хворих на ХП на тлі ХБ, причому в 11,3% випадків цей біль - інтенсивний. Больовий синдром має особливості в залежності від етіології ХП: біль залишається частіше та є інтенсивнішим при біліарному ХП, для нього характерніший періодичний біль з локалізацією в епігастрії й обох підреберях. Зниження показників фекальної панкреатичної еластази-1 після лікування в клініці в 1,6 рази частіше виявляється у хворих на алкогольний, ніж у хворих на біліарний ХП. Після лікування в стаціонарі у хворих з поєднанням ХП та ХГ на тлі ХБ зберігаються помірне зниження білковосинтетичної функції печінки, мінімально виражені синдроми цитолізу та холестазу, структурні зміни печінки за даними сонографії. Амбулаторне лікування із включенням АГТЗ ефективно впливає на клінічні прояви ХП, сприяє поліпшенню функціонального стану ПЗ, її сонографічних даних у хворих на ХП на тлі ХБ.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ