Оптимізація лікування хворих на діабетичну нефропатію в поєднанні з гіпертонічною хворобою з урахуванням їх клініко-патогенетичних особливостей - Диссертация

.2 Клінічні методи обстеження хворих3.1 Адгезивні характеристики нейтрофілів у хворих на діабетичну нефропатію у поєднанні з гіпертонічною хворобою 3.3 Метаболічна та фагоцитарна активність нейтрофілів при діабетичній нефропатії та гіпертонічній хворобі4.3 Результати клінічного обстеження хворих на діабетичну нефропатію в поєднанні з гіпертонічною хворобою в динаміці лікування зі застосуванням еплеренону 4.5 Результати клінічного обстеження хворих на діабетичну нефропатію в поєднанні з гіпертонічною хворобою в динаміці лікування зі застосуванням L-аргінінуВ останні роки проблеми артеріальної гіпертонії і цукрового діабету (ЦД), а також їх поєднання, привертають увагу великої кількості фахівців різного профілю (терапевтів, кардіологів, нефрологів, ендокринологів, хірургів та ін.). В Україні зареєстровано близько 4 мільйонів хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) та більше мільйона хворих на ЦД (Єфімов А. С., 2012, Горбась І.М., 2013). Число подібного роду хворих має стійку тенденцію до росту в звязку зі збільшенням частоти цих захворювань на тлі загального постаріння популяції (Шестакова М.В., 2007; Mazzone T., 2008; Van Buren P. N., 2011). Вивчення функціональних властивостей нейтрофілів у хворих на ГХ в поєднанні з ДН на різних стадіях ураження нирок і в динаміці лікування є доцільним та своєчасним і дозволить більш коректно та ефективно визначати терапію цього захворювання. В цілому, лікувальні схеми у хворих на ДН у поєднанні з ГХ ще достатньо не відпрацьовані і, враховуючи багатокомпонентність патологічних механізмів розвитку цих захворювань та призначення фармпрепаратів із різних груп, виникає необхідність подальшого вивчення їх лікувальної ефективності при комбінованій терапії.діабетичний нефропатія гіпертонічний хворобаПідвищення АТ є одним з найважливіших факторів ризику розвитку і прогресування діабетичних мікро-і макроангіопатії, а зниження АТ, навпаки, призводить до значного зниження ризику формування зазначених ускладнень ЦД. АГ являє собою ключовий фактор, що грає роль як у розвитку ДН зокрема в появі мікроальбумінурії (МАУ), так і в прогресуванні патології нирок до стадії протеїнурії і ХНН при ЦД обох типів. Підвищення рівня АТ більш 130 мм рт. ст. збільшує ризик розвитку ХНН в 5 разів при ЦД 1 типу і в 4,5 разу при ЦД 2 типу [183]. ДН виявляється приблизно у третини хворих, які потребують замісної терапії функції нирок, і зростання її ваги в структурі причин ниркової недостатності повязують з підвищенням захворюваності на цукровий діабет і збільшенням тривалості життя таких хворих [23, 50]. Роль АГ у прогресуванні ДН переконливо підтверджується і в роботах, що демонструють зниження екскреції білка з сечею, уповільнення падіння фільтраційної функції нирок, зменшення виразності склеротичних змін у нирках і зниження смертності хворих від уремії на тлі тривалої корекції АГ [102, 242].Особливе місце посідає проблема функціональної активності поліморфноядерних лейкоцитів, зокрема нейтрофілів, які мають мікробну цитотоксичність, високу реактивність, беруть участь у первинних ефекторних реакціях імунологічного гомеостазу [61]. Всі вищеозначені фактори впливають на морфофункціональний стан нирок та судин як безпосередньо, так і через лейкоцити крові, зокрема нейтрофіли, клітини які є основним джерелом киснезалежних вільних радикалів. При діагностиці порушень імунної системи за умов ЦД та його ускладнень для характеристики показників системного імунітету досліджують стан фагоцитарних клітин (моноцитів та нейтрофілів). Поряд із дією гормонів нейтрофіли можуть значно впливати на активацію моноцитів [98]. Нейтрофіли, що циркулюють у крові в разі розвитку в організмі стрес-синдрому, беруть участь у генералізованих каскадних гуморальних реакціях, спрямованих на підтримання відповідних реологічних властивостей крові, тому їх можна розглядати як одну із стрес-лімітуючих систем організму.Блокатори рецепторів ангіотензину II значною мірою можуть забезпечити блокаду РААС і діють як антагоністи ангіотензину II відносно ангіотензин 1-рецепторів, які опосередковують основні ефекти активації системи, при збереженні функції ангіотензин 2-рецепторів, що забезпечують додаткову органопротекторну дію [53, 73]. Застосування цих препаратів у хворих на ЦД 2 типу на різних стадіях ДН показали, що блокатори рецепторів ангіотензину II здатні сповільнювати прогресування ниркової патології [107]. Заслуговує на особливу увагу той факт, що ренопротекторні ефекти тривалої терапії блокаторами рецепторів ангіотензину II на відміну від інгібіторів АПФ у хворих на ЦД не залежать від поліморфізма гена АПФ. Порівняння антигіпертензивної і нефропротекторної активності блокаторів рецепторів ангіотензину II та інгібіторів АПФ у хворих на ЦД 2 типу протягом 5 років спостереження в дослідженні DETAIL показало ідентичність органопротекторних ефектів досліджуваних препаратів при кращій переносимості блокаторів рецепторів ангіотензину II [105]. При хронічній нирковій недостатності інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину знижують як систе

Зміст

Перелік умовних скорочень

Вступ

Розділ 1. Сучасні уявлення про механізми розвитку, особливості перебігу та підходи до корекції поєднання діабетичної нефропатії і гіпертонічної хвороби (аналітичний огляд літератури)

1.1 Сучасні уявлення про механізми поєднаного розвитку діабетичної нефропатії та гіпертонічної хвороби

1.2 Особливості морфо-функціонального стану нейтрофілів та їх роль в патогенезі діабетичної нефропатії та гіпертонічної хвороби

1.3 Методи корекції патогенетичних чинників при діабетичній нефропатії та гіпертонічній хворобі

Розділ 2. Обєкти та методи дослідження