Оптимізація лікування хворих на артеріальну гіпертензію з поєднаною виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, які брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції - Автореферат

У наш час проблема удосконалення лікування і реабілітації хворих, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС), залишається актуальною та соціально значущою (А.Нягу, 2008; V. Це стосується в першу чергу осіб, що брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (С.Ю.Романенко, 2000; О.Ф.Возіанов, 2001; В. Поряд з цим, у даної категорії осіб спостерігають особливості перебігу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки (ВХДПК) (Л.М. Мета дослідження: підвищення ефективності лікування хворих із артеріальною гіпертензією та виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, на підставі застосування фармакологічних препаратів та методів фізіотерапії (озокериту та постійного струму) з урахуванням особливостей перебігу захворювань та дії медикаментозних препаратів. Вивчити особливості клініки та стану електричної активності міокарда, периферичної та церебральної гемодинаміки у хворих на артеріальну гіпертензію і поєднану виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.Під спостереженням перебувало 206 хворих чоловіків з АГ II і III стадії в поєднанні із ВХДПК, у віці від 39 до 65 років; 146 - учасників ліквідації наслідків аварії в 1986-1989 р. р. та 60, які не мали відношення до аварії, з тривалістю як АГ, так і ВХДПК більше ніж 5 років. У 23 хворих були вивчені гемодинамічні особливості дії противиразкових препаратів та у 20 пацієнтів була здійснена оцінка дії вазоактивних препаратів на рівень кислотоутворюючої функції шлунку (за результатами проведених разових проб). Лікування АГ та ВХДПК включало застосування хворими індивідуально патогенетично обґрунтованої медикаментозної терапії згідно існуючих рекомендацій та стандартів як гіпотензивної (Наказ МОЗ України № 436 від 03.07. 2006 р.), так і антихелікобактерної (Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим на неускладнену виразкову хворобу та інші пептичні виразки шлунку та/або дванадцятипалої кишки, затверджений наказом МОЗ України № 271 від 13.06. 2005 р. Фізіотерапію проводили кожен день, від 10 до 15 днів (Деклараційний Патент України «Спосіб лікування загострення виразкової хвороби дванадцятипалої кишки у хворих з супутньою патологією серцево - судинної системи» № 10476, МКП 7 А61К31/00 , А61N1/20, № заявки u 2005 04211, заявл 04.05. 2005; опубл. Стан шлунково-кишкового тракту в осіб із ВХДПК оцінювали на основі характерних скарг хворих на наявність і виразність больового і/або діспепсичного синдромів, анамнезу, характеру перебігу виразкової хвороби, пальпаторної болючості в пілородуоденальній зоні.У дисертації наведено теоретичне обґрунтування та нове вирішення наукового завдання, суттю якого є підвищення ефективності лікування хворих із артеріальною гіпертензією і поєднаною виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, що брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, з урахуванням виявлених у них особливостей клініко-функціонального стану серцево-судинної системи та шлунково-кишкового тракту, вибору медикаментозних препаратів із застосуванням фізичних факторів. Артеріальна гіпертензія у 95% учасників ліквідації наслідків аварії випереджує виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, характеризується одночасним враженням церебральних (у 100 % осіб), периферичних (у 79 % осіб) судин, прогресуючим перебігом із частими вегетативно - судинними пароксизмами. У всіх учасників ліквідації наслідків аварії зміни з боку серцево-судинної системи домінують у визначенні ступеню втрати працездатності. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки в 88,4 % учасників ліквідації наслідків аварії виникла на фоні артеріальної гіпертензії в середньому через 10 років після аварії на Чорнобильській атомній електростанції, характеризується більш виразними клінічними проявами, відсутністю гіперацидності шлункового вмісту, більш частою наявністю атрофічного та ерозивного гастродуоденіту. Ультраструктурні зміни слизової оболонки шлунку в учасників ліквідації аварії проявляються переважно дистрофічними та деструктивними змінами субклітинних структур усіх клітинних компонентів, супроводжується грубими порушеннями інтрагастральної мікроциркуляції у вигляді погіршення трансцелюлярного транспорту речовин через капілярну стінку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ