Оптимізація лікування хронічного апікального періодонтиту із використанням фотоактивованої дезінфекції та тимчасової обтурації кореневих каналів - Диссертация

Пацієнти з хронічним апікальним періодонтитом складають 31% від кількості тих осіб, які звернулися за стоматологічною допомогою, що свідчить про високу медико-соціальну значущість цієї нозології у ряді інших проблем стоматології [20, 22, 43, 139, 176]. Дисертаційне дослідження виконано згідно з комплексним планом наукових досліджень Харківського національного медичного університету МОЗ України і є складовою частиною загальної теми науково-дослідної роботи з проблеми «Стоматологія» «Діагностика та лікування захворювань органів та тканин щелепно-лицевої ділянки» (номер державної реєстрації № 0113U002274). Розробити спосіб лікування хворих на хронічний апікальний періодонтит із застосуванням фотоактивованої дезінфекції на етапі тимчасової обтурації кореневих каналів. Уперше розроблений спосіб лікування хронічного апікального періодонтиту, який включає фотоактивовану дезінфекцію кореневих каналів та тимчасову обтурацію матеріалами на основі гідроксиду кальцію, та дозволяє досягти позитивних результатів лікування хронічного апікального періодонтиту за критеріями Європейського ендодонтичного суспільства у 88,2% випадків порівняно із 47,3% при стандартному протоколі лікування. Запропоновані способи лікування хронічного апікального періодонтиту впроваджено у лікувальну діяльність відділень терапевтичної стоматології Університетського стоматологічного центру Харківського національного медичного університету МОЗ України, КЗОЗ «Харківська міська стоматологічна поліклініка №2», КЗОЗ «Харківська міська стоматологічна поліклініка №3», КЗОЗ «Харківська міська стоматологічна поліклініка №4», КЗОЗ «Харківська міська стоматологічна поліклініка №5», КЗОЗ «Харківська міська стоматологічна поліклініка №6», КЗОЗ «Харківська міська стоматологічна поліклініка №7», стоматологічне відділення КЗОЗ «Путивльська ЦРЛ» Сумської області.Хронічний періодонтит - це запальний процес тканин періодонту, який розвивається частіше за все внаслідок некрозу пульпи та надходження інфікованого вмісту кореневих каналів зубів через верхівковий отвір. До основних причин розвитку періодонтиту відносять інфекційний, травматичний та медикаментозний вплив на періодонт [20-22]. Додатковим механізмом для розвитку запалення в періодонті можуть бути механічні фактори: травма, оклюзійне перевантаження, професійні травми, пошкодження періапікальних тканин ендодонтичним інструментом. Мікробіоценоз порожнини рота має здатність до саморегуляції екологічної рівноваги, що в значній мірі залежить від місцевих умов взаємодії із тканинами та секретами ротової порожнини [200]. Бактерії, що інтегрують у тканини, вражають клітини, виділяючи токсини та продукти метаболізму.Механізм дії даного препарату полягає у тому, що гідроксид-іони вивільняються з гідроксиду кальцію при його дисоціації та ведуть до руйнування клітинної мембрани бактерій, денатурації структурних протеїнів і ферментів, пошкоджуючи ДНК. Подібно до препаратів гідроксиду кальцію діють препарати на основі оксиду кальцію. Гідроксид кальцію з парамонохлорфенолом має великий радіус дії, знищує бактерії в ділянках, віддалених від місць нанесення пасти [62, 216 Результати дослідження дезінфекції дентинних канальців за допомогою трьох препаратів гідроксиду кальцію (гідроксиду кальцію в дистильованої воді, гідроксиду кальцію з йодидом калію і гідроксиду кальцію з йодоформом) показали, що гідроксиду кальцію в чистому вигляді менш ефективний для знищення мікробів в дентинних канальцях. Це пояснюється тим, що у гідроксиду кальцію низький ступінь проникності і його високий РН (12) частково нейтралізується буферними системами дентину, тому гідроксид кальцію з йодидом калію ефективніший, ніж чистий гідроксид [127-133].Лазери з подвоєнням частоти, гелій-неоновий лазер, діодний, ербієвий, вуглекислотний лазери мають якості, які можуть використовуватися в лікуванні зубів. У ендодонтичному лікуванні використовуються фототермічні і фотомеханічні властивості лазерів, засновані на взаємодії різної довжини хвиль і різних тканин, серед яких дентин, залишкова пульпа і бактерії [227]. Перший прорив застосування лазера в ендодонтії стався в 1985 році, коли німецькі дослідники Keller і Hibst створили лазер на ітрій-алюмінієвому гранаті з ербієм, який мав властивість змінювати морфологію внутрішньої поверхні каналу і одночасно дезінфікувати канал, створюючи таким чином умови для ефективного ендодонтичного лікування [197]. Нова область досліджень по вивченню здатності ербієвого лазеру впливати на бактеріальні біоплівки апікальної третини каналу підтвердила здатність Er: YAG-лазера видаляти ендодонтичну біоплівку багатьох видів бактерій (наприклад, A. naeslundii, E. faecalis, P. acnes, F. nucleatum, P. gingivalis або P. nigrescens) зі значним скороченням кількості бактеріальних клітин і розпадом біоплівки. При лазерній дезінфекції або хелатуванні кореневого каналу вода термічно активується лазерами ближнього інфрачервоного діапазону або випаровується при роботі лазерами середнього інфрачервоного діапазону (як хромофор).У дослідження були

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. СУЧАСНІ АСПЕКТИ ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНИХ ФОРМ ПЕРІОДОНТИТУ

1.1 Роль мікрофлори кореневих каналів у патогенезі хронічного апікального періодонтиту та методи їх дезінфекції

1.2 Лікування хронічних форм періодонтиту із використанням методу тимчасової обтурації кореневих каналів

1.3 Застосування лазерних технологій та повідон-йоду в стоматології

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ, ОБЄКТИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Характеристика груп хворих і методики лікування хронічного періодонтиту

2.2 Методи клініко-лабораторного дослідження

2.2.1 Клінічне оцінювання результатів лікування

2.2.2 Методи рентгенологічного обстеження

2.2.3 Методи мікробіологічних досліджень

2.2.3.1. Методика культурального дослідження

2.2.3.2 Дослідження антимікробної активності ендодонтичних матеріалів in vitro

2.2.3.3 Дослідження антимікробної активності 10% розчину повідон-йоду під впливом червоного та інфрачервоного випромінювання in vitro

2.2.4 Методика растрової електронної мікроскопії

2.2.5 Методи статистичного аналізу

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ МІКРОБІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1 Результати культуральних досліджень вмісту кореневих каналів на різних етапах лікування хронічного апікального періодонтиту

3.2 Антимікробна активність матеріалів для тимчасової обтурації кореневих каналів

3.3 Антимікробна активність 10% розчину повідон-йоду під впливом червоного та інфрачервоного опромінювання

РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ РАСТРОВОГО ЕЛЕКТРОННО-МІКРОСКОПІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

РОЗДІЛ 5. КЛІНІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ АПІКАЛЬНИЙ ПЕРІОДОНТИТ

5.1 Аналіз клінічного оцінювання результатів лікування

5.2 Динаміка рентгенологічних показників

АНАЛІЗ ТА ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

ВИСНОВКИ

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ