Оптимізація лікування дітей у критичних станах, що зумовлені ураженням центральної нервової системи при інфекційних захворюваннях - Автореферат

Рання диференціація причини порушення свідомості, яка супроводжується судомним, гіпертермічним синдромом, дихальними та серцево-судинними розладами при інфекційних захворюваннях у дітей, представляє складність, тому що вказана симптоматика може бути зумовлена як скороминучою неспецифічною відповідною реакцією на інфекційний агент (енцефалічна реакція при гострій респіраторній інфекції, первинний нейротоксикоз при гострій кишковій інфекції), так і стійким ураженням речовини головного мозку (енцефаліт) серозного або гнійного характеру (Воротынцева Н.В., Мазанкова Л.Н., 2001; Лобзин Ю.В. и соавт., 2001). Незважаючи на продовжуючі спроби ранньої диференційної діагностики енцефаліту і скороминущого порушення діяльності ЦНС (Богомолов Б.П., 1997; Головченко Ю.И., 1991; Казанцев А.П. и соавт., 1999; Johnson R.T., 1996), дослідники сходяться в єдиній думці: відрізнити вказані патологічні стани здебільше можна лише ретроспективно, з урахуванням швидкості і повноти регресу неврологічної симптоматики. Вищевикладене визначає актуальність розробки критеріїв ранньої диференційної діагностики різних видів ураження ЦНС при інфекційних захворюваннях у дітей в критичних станах. Мета дослідження - оптимізувати інтенсивну терапію дітей у критичних станах, що зумовлені різними видами ураження центральної нервової системи при інфекційних захворюваннях, шляхом удосконалення ранньої диференційної діагностики. Вивчити показники ДПН крові, сечі і спинномозкової рідини у дітей в критичних станах, зумовлених ураженням ЦНС при гострій респіраторній вірусній інфекції, гострій кишковій інфекції, вірусному і первинному гнійному менінгоенцефаліті.У першу групу (64 дитини) увійшли хворі зі скороминучим порушенням діяльності головного мозку: 34 дитини з енцефалічною реакцією на тлі гострої респіраторної вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів (ГРВІ) і 30 дітей з первинним нейротоксикозом при гострій кишковій інфекції (ГКІ). Другу групу (40 дітей) склали пацієнти зі стійким ураженням ЦНС: 16 хворих з первинним вірусним енцефалітом (ВЕ) і 24 пацієнти з первинним гнійним бактеріальним менінгітом з енцефалічним синдромом (ГМЕ). За параметри, які описують стан ДПН, були обрані: ПН1 - поверхневий натяг рідини при часі життя пухирця 0,01 с (МН/м), ПН2 - поверхневий натяг рідини при часі життя пухирця 1 с (МН/м), ПН3 - врівноважний поверхневий натяг рідини (МН/м), КНК - кут нахилу кривої динамічного поверхневого натягу рідини (МН/м/с-1/2). В результаті аналізу історій хвороб було зясовано, що розходження клінічного діагнозу і діагнозу, виставленого на час надходження хворих до стаціонару, мало місце у 40 пацієнтів (62,5 % випадків) першої групи і у 6 пацієнтів (15 % випадків) другої групи. При надходженні у відділення інтенсивної терапії відмінності між групами стосувались вираження менінгеального симптому (ригідність потиличних мязів, симптоми Брудзинського і Керніга), який визначався лише у третини хворих 1 групи, у той час, як у пацієнтів зі стійким ураженням ЦНС - у 85 % випадків.У хворих із скороминучим порушенням діяльності ЦНС (гостра респіраторна вірусна інфекція, гостра кишкова інфекція) на відміну від пацієнтів із стійким ураженням ЦНС (вірусний енцефаліт, гнійній менінгоенцефаліт) відзначається швидкий (протягом 1-2 доби) регрес патологічної психоневрологічної і соматичної симптоматики. В усіх хворих з ураженням ЦНС при надходженні в стаціонар визначаються виражені зміни білкового обміну, підвищення рівня молекул середньої маси, ядерного та лейкоцитарного індексу інтоксикації, анемія. Показники міжфазної тензіометрії спинномозкової рідини корелюють з рівнем a1-та а2-глобулинів, b-глобулинів, b-холестерину, молекул середньої маси в сироватці крові. За критерії, які диференцюють скороминуче і стійке ураження ЦНС, доцільно використовувати альбуміно-глобуліновий коефіцієнт, кількість b-глобулінів у крові і лімфоцитів у спинномозковій рідині, а також показники ДПН крові і спинномозкової рідини. Розроблена математична модель прогнозування виду ураження ЦНС, яка включає показники ДПН сироватки крові і спинномозкової рідини, дозволяє проводити ранню диференційну діагностику скороминучого і стійкого ураження ЦНС (чутливість моделі - 94 %, специфічність - 85%), а також вірусного і гнійного менінгоенцефаліту (чутливість моделі - 83 %, специфічність - 88 %).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ