Оптимізація лікувальної тактики при гострому ішемічному інсульті в каротидному басейні з урахуванням прогнозу 30-денних наслідків хвороби - Автореферат

Щорічно в Україні реєструється понад 100 000 інсультів, ГПМК випередили злоякісні новоутворення й займають друге місце серед причин смерті, а до діяльності, що передувала інсульту, повертається не більше 10-20% хворих (М. Є. Наразі зявились нові відомості щодо етіології та патогенезу ГПМК, досліджуються сучасні особливості структури та факторів ризику інсультів, створюються нові засоби діагностики, лікування та реабілітації (С.М. Оптимізувати лікувальну тактику при гострому ішемічному інсульті в каротидному басейні на підґрунті оцінки індивідуального 30-денного прогнозу хворих за допомогою відповідних прогностичних засобів (моделей), які розроблені шляхом комплексного вивчення клініко-інструментальних і лабораторних характеристик хворих та ранніх клінічних наслідків хвороби. Розробити математичні моделі для прогнозування 30-денних наслідків гострого ішемічного інсульту в каротидному басейні та оцінити ефективність (точність). Вивчити значення прогнозу клінічних наслідків гострого ішемічного інсульту в каротидному басейні для обрання схем лікувальних заходів та вивести тактичний алгоритм ведення хворих в гострому періоді в залежності від їх прогнозу.Кількісні (порядкові) показники охоплювали вік (ВІК), день від початку захворювання, коли госпіталізований (ДЗГ), максимальний розмір вогнища інфаркту (МРВІ, мм), вихідну суму балів шкали Оргогозо (ШО), вихідний рівень глюкози крові (Г-1, ммоль/л) , найвищий рівень глюкози, який встановлено за перші 48 годин в лікарні (Г-2, ммоль/л), рівень систолічного (САТ, мм рт. ст.) і діастолічного (ДАТ, мм рт. ст.) АТ, температуру тіла (ВИХТ, ?С), швидкість зсідання еритроцитів (ШЗЕ, мм/год) при надходженні до стаціонару, максимальну температуру тіла (ТТ) за перші 72 години (МАКТ, ?С), а також вихідні дані про число лейкоцитів (ВЧЛ, млрд/л), концентрацію креатинину (ВК, мкмоль/л), рівень фібриногену (ВФ, г/л) крові. З метою вивчення спектру проявів ГІІКБ, порівняння і аналізу клініко-інструментальних та лабораторних даних усіх хворих за 30-денними наслідками було поділено на 2 групи: 1-ша група - хворі, що вижили та продовжували лікування в лікарні або амбулаторно - 156 чоловік; Під час надходження до лікарні 96 (61,6%) хворих були притомні, 51 (32,7%) - в оглушенні, 8 (5,1%) - у сопорі та 1 хворий у комі І ст.; оцінка за ШО склала 43,5±20,6 (0-90) балів. Групу 2 склали 180 (53,6% загальної кількості) хворих, серед яких було 77 (42,8%) чоловіків та 103 (57,2%) жінки, що мали середній вік 67,7±6,3 (50-77) років, що на 3,8 років більше, ніж у представників першої групи (p<0,001). У другій групі було більше хворих за 70 років (47,8% проти 28,8%) і менше хворих до 60 років (9,4% проти 25,7%).У дисертації наведені теоретичні узагальнення та нове вирішення актуальної наукової задачі - оптимізувати лікувальну тактику при гострому ішемічному інсульті в каротидному басейні шляхом оцінки індивідуального 30-денного прогнозу за допомогою відповідних прогностичних засобів (моделей), які розроблені на підґрунті комплексного вивчення клініко-інструментальних і лабораторних характеристик хворих та ранніх клінічних наслідків хвороби. Клінічні особливості більшості хворих на гострий ішемічний інсульт в каротидному басейні охоплювали гострий початок захворювання вранці чи вдень, різке обмеження продуктивного контакту, помірну артеріальну гіпертензію та пригнічення свідомості при госпіталізації. В другій групі (хворих з летальним кінцем) порівняно з першою був вищим середній вік (67,7±6,3 проти 63,9±7,4 років, р<0,001), частіше зустрічалися тяжкі вихідні неврологічні порушення (пригнічення свідомості 83,3% проти 38,4%, дисфагія 40,6% проти 8,3%; р<0,001) і гіпертермія протягом 72 годин з моменту госпіталізації (75,6% проти 7,0%, р<0,001), була нижчою оцінка за шкалою Оргогозо (22,7±20,1 проти 43,5±20,6 балів; р<0,001), більшою частота виявлення супутніх захворювань (цукровий діабет 25,7% проти 9,6%, ішемічна хвороба серця 95,6% проти 74,4%; р<0,001), великих інфарктів мозку під час магнітно-резонансної томографії (65,7% проти 18,6%, р<0,001), серцевих аритмій (56,1% проти 34,6%; р<0,05), підвищених рівнів метаболічних (глюкоза) і імунозапальних (фібриноген, число лейкоцитів, швидкість зсідання еритроцитів) показників периферичної крові (для всіх р<0,05). Сильний прямий звязок з раннім летальним кінцем хворих, за даними кореляційного аналізу, мали ступінь порушення свідомості, наявність дисфагії, великий розмір інфаркту мозку, підвищені число лейкоцитів периферичної крові та концентрації фібриногену при госпіталізації, гіперглікемія, гіпертермія та/або поява важких соматичних ускладнень у перші дні лікування. Найбільш значущими предикторами, за даними регресійного аналізу, для 30-денного виживання були такі показники: вік, розмір вогнища інфаркту мозку, рівень свідомості, рівень фібриногену і число лейкоцитів при госпіталізації, гіпертермія і ранні важкі соматичні ускладнення; для функціонального виходу: розмір вогнища інфаркту мозку, початкова тяжкість інсульту (за ш

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ