Оптимізація лікувально-діагностичної тактики при хронічному гнійному сальпінгоофориті у жінок фертильного віку - Автореферат

Частота запальних захворювань придатків матки у жінок дітородного віку в останні роки збільшилася на 13-28 %, а за даними зарубіжних авторів - в 3 рази та має тенденцію до збільшення (Л.І. Традиційні методи консервативного лікування хронічних запальних захворювань придатків матки не завжди дозволяють досягнути повної реабілітації хворих і попередити рецидиви запального процесу. В останній час доведено, що перебіг хронічних запальних захворювань і реакція на проведену терапію значно залежать від загальної реактивності організму, яка визначається сенситивністю глюкокортикоїдних рецепторів (ГК-Р) і продукцією кортизолу в організмі, що не враховується під час лікування та може бути однією з причин його низької ефективності (Е.Ф. Доведено, що крім хірургічного лікування, в основі успішної терапії жінок з гнійними запальними захворюваннями придатків матки важливе значення має медикаментозне лікування, що проводиться до та після хірургічного втручання. Це вказує на необхідність дослідження спектру показань та термінів призначення стероїдних і нестероїдних протизапальних препаратів з метою оптимізації лікувального алгоритму у пацієнток з хронічними гнійними запальними захворюваннями придатків матки.В 1-шу групу були включені 13 пацієнток зі значеннями сенситивності ГК-Р і рівня кортизолу, які не відрізнялися від контрольної групи, 2-гу групу склали 68 хворих з низькою сенситивністю ГК-Р і високим рівнем кортизолу, 3-ю - 70 жінок з високою сенситивністю ГК-Р і низьким рівнем кортизолу, 4-ту - 36 пацієнток зі зниженими сенситивністю ГК-Р і вмістом кортизолу. На 2-му етапі всім пацієнткам з хронічним гнійним сальпінгоофоритом, згідно з наказом МОЗ України № 582 від 15.12.2003 р., на протязі трьох днів проведено традиційне консервативне лікування (ТКЛ) і оцінено його ефективність в групах залежно від сенситивності ГК-Р і рівня кортизолу. У пацієнток з нормальною адренореактивністю організму (1-а група) тривалість захворювання була меншою (2,6±0,7 років, p<0,05), ніж в групах із зміненими чутливістю до ГК-Р і вмістом кортизолу (2-а група - 6,1±0,7 років, 3-я - 6,3±0,8 років і 4-а - 6,7±1,2 років). В той же час у пацієнток зі зниженою сенситивністю ГК-Р і підвищеним рівнем кортизолу (2-а група) мала місце відносно рідка частота рецидивів (2,5±0,3 раз/рік, p<0,05) у порівнянні з іншими групами (1-а група - 5,1±0,9 раз/рік, 3-я - 9,4±2,6 раз/рік, 4-а - 7,6±1,1 раз/рік). Найменшою вона була у жінок зі зниженою адренореактивністю організму (4-а група - 26,7±3,7 доби) і при підвищеній сенситивності ГК-Р і зниженому кортизолі (3-я група - 29,5±4,0 доби), а найбільш тривалою - при зниженій сенситивності ГК-Р і підвищеному рівні кортизолу (2-а група - 124,3±17,4 днів, p<0,05).В дисертаційній роботі наведене нове рішення актуального завдання сучасної гінекології - обґрунтування та розробка диференційного підходу до лікування хронічних гнійних запальних захворювань геніталій у жінок фертильного віку з урахуванням адренореактивності організму, особливостей ендокринного, ейкозаноїдного та імунного статусів, що дозволяє підвищити ефективність лікування хворих. Встановлено чотири типи адренореактивності організму у жінок з хронічним гнійним сальпінгоофоритом, що характеризуються в 7,0 % випадків нормальними сенситивністю ГК-Р і вмістом кортизолу; в 36,4 % - зниженою сенситивністю ГК-Р і підвищеним рівнем кортизолу; в 37,4 % - підвищеною сенситивністю ГК-Р і зниженим вмістом кортизолу; в 19,3 % - зниженими сенситивністю ГК-Р і рівнем кортизолу. У пацієнток з нормальними сенситивністю ГК-Р і рівнем кортизолу тривалість захворювання була найменшою (2,6±0,7 роки), знижена сенситивність ГК-Р і підвищений рівень кортизолу супроводжувались тривалими та рідкими (2,5±0,3 раз/рік) загостреннями на протязі (21,7±3,6 днів), підвищена сенситивність і знижений рівень кортизолу - нетривалими (8,8±1,3 днів) і частими (9,4±7,6 раз/рік) рецидивами, знижені сенситивність ГК-Р і рівень кортизолу - найменшою тривалістю ремісії (26,7±3,7 днів). У пацієнток з хронічним гнійним сальпінгоофоритом зниження сенситивності ГК-Р і підвищення рівня кортизолу супроводжувалося падінням рівня ІЛ-4 в 3,2 рази (p<0,05) і підвищенням вмісту ПГЕ2 більше ніж у 8 разів. Підвищення чутливості ГК-Р і зниження рівня кортизолу характеризувалося збільшенням вмісту ІЛ-4 в 3,2 рази, ПГЕ2 - в 1,6 рази і ЛТВ4 - в 28 разів; зменшення сенситивності ГК-Р і рівня кортизолу - зростанням ІЛ-4 в 4,8 рази, ПГЕ2 - в 1,8 рази і ЛТВ4 - в 20 разів, що є несприятливою прогностичною ознакою перебігу запального процесу геніталій.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ