Оптимізація кормової бази в аграрних формуваннях - Автореферат

Однак в останній час скоротилась чисельність поголівя тварин, знизилась їх продуктивність і в результаті значно зменшилось виробництво тваринницької продукції всіх видів. Сьогодні в Україні розвиваються підприємства нових форм власності і господарювання, які відчувають нагальну потребу в науковому обґрунтуванні програми їх розвитку, зокрема кормової бази. Отже, питання організації виробництва і використання кормів в умовах нових форм господарювання потребують подальшого вивчення і синтезу набутих знань щодо обґрунтування основних напрямів оптимізації кормової бази загалом і кормовиробництва та ринку комбікормів як її основних складових зокрема, методичних підходів до розвязання цієї проблеми, обгрунтування критеріїв оптимальності, методичних прийомів формулювання умов економіко-математичних задач. У процесі дисертаційного дослідження отримано наступні результати, що мають наукову новизну та виносяться на захист: - поглиблено розуміння економічної суті кормової бази, яке ґрунтується на відповідності умовам господарювання та спеціалізації тваринництва, науковому підході до визначення потреб тварин у кормах, забезпеченні підвищення економічної ефективності тваринництва і господарства в цілому, стійкості до впливу внутрішніх і зовнішніх чинників; розроблено та реалізовано на ЕОМ економіко-математичні моделі задач для різних виробничих типів господарств, в яких застосовано блочну схему побудови за видами тварин і періодами їх утримання та удосконалено методику формалізації умов, яка полягає в ефективній увязці між виробництвом кормів і раціонами годівлі тварин, у використанні диференційованих показників енергетичної, протеїнової, макроелементної, амінокислотної, мікроелементної поживності кормів за видами тварин, що гарантує оптимізацію кормової бази з врахуванням вимог до годівлі кожного виду тварин;Організація годівлі тварин базується на встановленні потреб останніх в різних елементах поживності кормів, необхідних для нормальної життєдіяльності тварин і виробництва тваринницької продукції, основними з яких є вміст енергії, протеїну, вуглеводів, жирів, мінеральних речовин, вітамінів. Автор вважає, що наукова організація кормової бази, тобто її оптимізація, випливає з вимог до наукової організації сільськогосподарського виробництва в цілому і повинна відповідати умовам господарювання та спеціалізації тваринництва, реально забезпечувати баланс між рівнем виробництва кормів належного структурного складу і потребою в них тварин, бути стійкою до впливу несприятливих кліматичних та інших внутрішніх і зовнішніх чинників, а також забезпечувати: нормальну фізіологічну діяльність організму тварин і досягнення максимальної продуктивності; високу продуктивність кормової площі та максимальну економічну ефективність тваринництва. Встановлено, що ріст потреби тваринництва в кормах, обмеженість розмірів кормової площі зумовлюють необхідність інтенсифікації власного кормовиробництва як основи кормової бази. При цьому спад виробництва кормів у всіх підприємствах, крім господарств населення, відбувся як за рахунок скорочення кормової площі, так і, особливо, за рахунок зниження її продуктивності. Розширення загальної кормової площі на 54,3%, причому в більшій мірі за рахунок посівів на корм - 35,5%, супроводжується зниженням рівня її продуктивності з 55,2 ц корм. од. до 40,3 ц корм. од., тобто на 44,8 %.У дисертації викладено теоретичне узагальнення і запропоноване вирішення наукової проблеми, що полягає у дослідженні та розробці науково-методичних підходів і практичних рекомендацій з оптимізації кормової бази в аграрних формуваннях та створення ринку комбікормів. Перехід до виробництва в умовах багатоукладності спричинив скорочення поголівя тварин, зниження продуктивності і зменшення виробництва тваринницької продукції. Звідси, основний вектор організаційно-економічних заходів у тваринництві має бути спрямований на збільшення поголівя худоби та птиці і на підвищення його продуктивності. Застосування методу математичного моделювання і використання компютерної техніки забезпечує системний підхід, при якому якнайтісніше збалансовується не лише виробництво і використання кормів, але й забезпечується раціональне використання земельних, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, потенційних можливостей тварин, що в кінцевому підсумку дозволяє підвищити економічну ефективність виробництва як у галузі, так і загалом у господарстві. Якщо з технічних причин немає можливості в одній комплексній моделі розвязати питання виробництва кормів і раціонів годівлі тварин за статево-віковими групами і періодами утримання, то на підставі результатів розвязання задачі з оптимізації кормовиробництва можна складати задачі щодо розподілу вироблених кормів між статево-віковими групами тварин і раціонів їх годівлі за періодами утримання.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ