Оптимізація консолідації кісткових відламків при діафізарних переломах кісток гомілки - Автореферат

Діафізарні переломи кісток гомілки займають одне з перших місць серед ушкоджень кісток скелету та відносяться до групи підвищеного ризику в плані сповільненого зрощення, утворення несправжніх суглобів (Коцкович І.І. зі співавт., 1996). При накладанні апаратів зовнішньої фіксації поліфокальність осередків подразнення посилюється за рахунок проведення великої кількості спиць чи стержнів, а також внаслідок болю в ділянці спиць не знімається повністю патологічна больова аферентація, яка призводить до порушення перебігу репарації, а отже, виникає необхідність постійного контролю лікаря за консолідацією відламків. У звязку з наведеним вище проблема лікування хворих з діафізарними переломами кісток гомілки, у багатьох з яких виникають різного роду дисрегенерації, а також оптимізації репаративної регенерації кісткової тканин, постає дуже актуальною. Дисертант на підставі власних експериментальних та клінічних досліджень отримав нові знання про особливості репаративного остеогенезу діафізарних переломів кісток гомілки при біоімплантації фетальної кісткової тканини та цитозолю тканин ембріона людини, обґрунтував і запропонував нову концепцію лікування хворих з переломами даної локалізації. Задачі дослідження: Провести оцінку лікувальної тактики, терміну консолідації та анатомо-функціональних результатів лікування постраждалих з діафізарними переломами кісток гомілки.Механізм дії кісткової крихти полягає в активації та збільшенні обсягу процесу кісткоутворення: ембріональні клітини стимулюють навколишні незрілі сполучнотканинні клітини до проліферації з появою остеогенних механоцитів, що збільшує обєм остеобластної тканини, формує кісткову речовину та кісткову тканину. Роботу з тваринами проводили відповідно до Міжнародних вимог про гуманне відношення до тварин. перелом остеогенез великогомілковий кістка Тваринам другої групи після виконаного інтрамедулярного остеосинтезу в зону перелому вводили кісткову крихту, тваринам третьої групи - препарат “Фетотек”, після чого рану зашивали пошарово. Інтермедіарний регенерат був представлений фіброретикулярною та грануляційною тканинами, окістя - товстими пучками колагенових волокон. Періостальний регенерат представлений колагеноволокнистою тканиною, в крайових відділах має місце гіперплазія остеобластів і фібробластів.На основі комплексних клініко-експериментальних досліджень вирішена науково-практична задача з оптимізації консолідації кісткових відламків у пацієнтів з діафізарними переломами кісток гомілки, що дозволяє скоротити терміни та покращити анатомо-функціональні результати лікування. Аналіз традиційної лікувальної тактики постраждалих з діафізарними переломами кісток гомілки показав, що основною складовою є патогенетично обгрунтований позаосередковий остеосинтез, єдність терміну зрощення перелому та функціонального відновлення кінцівки, при якому середній термін консолідації кісткових відламків - 3,9±0,5 місяця. Використання фетальної кісткової тканини оптимізує репаративний остеогенез, сприяє формуванню кісткового зрощення у більш ранні терміни при порівнянні з контролем.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ