Оптимізація комплексного лікування хворих з запальними захворюваннями жіночих статевих органів змішаної етіології - Автореферат

За останні роки у всіх країнах світу відзначається ріст запальних захворювань геніталій на 13% у загальній популяції жінок репродуктивного віку та на 25% у жінок, що користуються внутрішньоматковою контрацепцією (Краснопольський В.І. і співавт., 2001). Так, у промислових країнах Європи і США щорічна частота сальпінгіту в жінок у віці від 15 до 39 років становить 10-13 на 1000 жінок. На загальному фоні збільшення частоти хламідіоза, трихомоноза та інших захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), спостерігається збільшення частоти запальних захворювань піхви, що протікають за участю мікроорганізмів зі складу нормальної вагінальної мікрофлори. Результати досліджень останніх років свідчать про те, що у жінок, які страждають запальними захворюваннями органів малого таза, відбувається порушення діяльності основних регуляторних систем організму, що викликає ослаблення адаптаційних резервів організму, наслідком чого є можливість реалізації етіологічних аспектів виникнення, перебігу та хронізації запального процесу (Иванюта Л.І. та співавт., 1999; Сметник В.П., 2000; Запорожан В.М., 2001). Існуючі сучасні підходи до лікування запальних захворювань жіночих статевих органів (ЗЗЖСО) досить різноманітні, але не завжди досить ефективні, що свідчить про необхідність удосконалення існуючих і пошуку нових методів лікування.Пацієнтки із запальними захворюваннями жіночих статевих органів (84 хворих) були розділені на 2 клінічні групи: першу групу (основну) склали 43 жінки, які одержували комплексне протизапальне лікування з застосуванням імуномодулятора аміксину та озонотерапії. Другу групу (порівняння) склала 41 жінка, у яких було проведено традиційне протизапальне лікування. Основними скаргами хворих з ЗЗЖСО були виділення з піхви (91,7%), біль унизу живота (13,1%), сверблячка, печіння в ділянці зовнішніх статевих органів (52,4%), біль під час менструації (дисменорея) (10,7%), біль під час статевих контактів (диспареунія) (13,1%), дизуричні явища (14,3%), наявність висипів в ділянці статевих органів (19,1%), психоемоційні порушення (14,3% хворих). Більшість пацієнток з ЗЗЖСО не народжували - 55,9% жінок, аборти в анамнезі спостерігалися в 39,3% (ЗП=7,4), мимовільні аборти - в 20,2% (ЗП=9,6), завмерлі вагітності - в 14,3%, передчасні пологи - в 9,5%, післяпологові запальні захворювання - в 14,3% спостережень, травматичні пологи з розривами шийки матки - у 17,8% хворих. У групі контролю, в анамнезі, тільки у 20% жінок спостерігалися кольпіти, міома матки - у 10% жінок, порушення менструального циклу - у 6,7%, ектопія шийки матки - у 6,7%, гіпертрофія шийки матки - у 6,7%, дисплазія шийки матки - у 3,3%, ектропіон шийки матки - в 3,3%.У дисертаційній роботі проведені теоретичне обґрунтування і нове рішення завдання дослідження, що полягає в підвищенні ефективності лікування хворих з ЗЗЖСО в аспекті патогенетично обґрунтованого застосування імуномодулятора аміксину та озонотерапії на підставі оцінки клінічного стану хворих, особливостей мікробіоценозу піхви, функціонального стану імунної системи в динаміці здійснюваного лікування та у віддалені терміни спостереження. Найбільш вагомими факторами ризику розвитку ЗЗЖСО є: ранній початок статевого життя (ЗП= 15,6), молодий вік жінки (20 - 24 роки) (ЗП=6,2), наявність супутніх урогенітальних інфекцій (ЗПСШ) (ЗП=41,1), медичні (ЗП=7,4) і мимовільні (ЗП=9,6) аборти, внутрішньоматкова контрацепція (ЗП=14,0), хронічні екстрагенітальні захворювання, особливо інфекційно-запального ґенезу (ЗП=46,5), стан дисбалансу імунної системи, хронічний стрес (ЗП=9,2). Клінічний перебіг ЗЗЖСО характеризується наявністю виділень з піхви (91,7%), відчуттям сверблячки, печіння в ділянці зовнішніх статевих органів (52,4%), дизуричними проявами (14,3%), наявністю хронічних тазових болів (13,1%), диспареунією (13,1%), дисменореєю (10,7%), психоемоційними розладами (14,3%), порушеннями репродуктивної (9,5%) та менструальної (4,8%) функцій. Представлені дані свідчать про наявність дисбіотичних процесів у піхві в пацієнток з ЗЗЖСО. Зміни показників імунної системи торкаються, у першу чергу, Т-клітинної ланки імунітету, що проявляється зниженням клітинних популяцій: Т-лімфоцитів (CD 3), Т-хелперів (CD 4), зниженням імунорегуляторного індексу (CD 4/CD 8).

Основний зміст роботи