Оптимізація хірургічного лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, ускладненої перфорацією - Автореферат

Проблема лікування виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки була й залишається актуальною і сьогодні, незважаючи на значні досягнення практичної та теоретичної медицини (Атаев С.Д. та співавт., 1998; Белов С.Г., 1998; Голубчиков И. В., 2000; Сацукевич В.Н., 2001; Трач В.М., 2004; Malfertheiner P. et al., 2002) Виразка дванадцятипалої кишки в багатьох країнах стала соціальною проблемою, вражаючи протягом життя до 15% дорослого населення (Мовчан К.Н., 1993; Лупальцов В.И., 2002). Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки ускладнена перфорацією продовжує складати одну з головних проблем в ургентній хірургії в звязку з досить високою післяопераційною летальністю, яка залежить від ступеня розвитку перитоніту та віку хворого, а також наявності супутньої патології..В західній Європі вона складає 5-24% (Schein M., 1995; Soll H., 1998), в Україні 3.6% (Саенко В.Ф. и соавт., 2002; Суходоля А.І. та співавт., 2003) по даним російських авторів в Росії летальність сягає від 3 до 7% (Сацукевич В.Н., 2001; Хаджиев О.Ч., Лупальцев В.И., 2001). Радикальний метод операції - резекція шлунку - усуває причину та субстрат розвитку виразки, але не може використовуватись у всіх пацієнтів по ряду причин: розлитий перитоніт; похилий та старечий вік хворих; виражена супутня патологія; недостатня кваліфікація хірургів (Оноприев В.И., 1995; Панцирев Ю.М. и соавт., 2000; Панцирев Ю.М. и соавт., 2003) До теперішнього часу не розроблено чітких критеріїв та показів до ваготомії в хірургічному лікуванні перфоративних виразок дванадцятипалої кишки. Вище викладене стало передумовою для проведення нашого дослідження по вивченню впливу передньої стовбурової ваготомії на шлункову секрецію соляної кислоти в експерименті та клініці та моторно-евакуаторну функцію шлунка у хворих прооперованих з приводу перфоративної дуоденальної виразки та її запобіганню рецидиву виразкової хвороби.Дослідження шлункової секреції кислоти у щурів проводилися в гострих дослідах методом перфузії ізольованого шлунку за Гхошем та Шільдом. Для проведення аналізу безпосередніх та віддалених результатів оперативного лікування всі хворі були розділені на дві групи. У 141 хворих досліджувалась шлункова секреція протягом року, далі в термін 1-3 роки, 3-5 років після оперативного лікування перфоративної дуоденальної виразки. Нами були досліджені гастробіоптати 40 хворих, яким було проведене зашивання перфоративної виразки дванадцятипалої кишки (1 група) і 60 хворих, яким з приводу перфорації виразки дванадцятипалої кишки виконувалось висічення виразки в поєднанні з передньою стовбуровою ваготомією (2 група). Дослідження гастробіоптатів в обох групах було проведене для того, щоб порівняти морфологічну картину слизової оболонки шлунка і встановити чи є суттєві зміни в групі хворих з передньою стовбуровою ваготомією у порівнянні з групою, де вона не проводилась, тобто встановити, чи спричиняє передня стовбурова ваготомія суттєві зміни в слизовій оболонці шлунка.Отриманими результатами експериментальних досліджень доведено, що передня стовбурова ваготомія знижує стимульовану інсуліном шлункову секрецію соляної кислоти на 54% в гострому експерименті та на 64,6% через три місяці після операції. Гістологічні зміни в стінці шлунку щурів після передньої стовбурової ваготомії вказують на вірогідне зменшення кількості парієтальних клітин в залозах слизової оболонки шлунку щурів досліджуваної групи до 204,8±30,6 на 1 мм2 у порівнянні з контрольною групою, у якій даний показник складав 298,6±22,4 на 1 мм2. Рецидив виразкової хвороби в групі пацієнтів, котрим було виконано висічення перфоративної виразки, дуоденопластика доповнена передньою стовбуровою ваготомією спостерігався у 3,5%, в контрольній групі пацієнтів яким виконувалось зашивання перфоративного отвору при виразковій хворобі рецидив спостерігався у 48,1% випадків, при призначенні антихелікобактерної терапії хворим обох груп. При застосуванні передньої стовбурової ваготомії не відбувається глибоке і незворотнє пригнічення секреції кислоти в шлунку, що вигідно відрізняє даний тип ваготомії від інших, особливо в ургентній ситуації в умовах перитоніту.

Основний зміст