Оптимізація хірургічного лікування хворих на вузловий колоїдний зоб - Автореферат

Вузловий колоїдний зоб займає найбільшу частку серед вогнищевих патологічних станів щитоподібної залози без тенденції до зменшення (Ванушко В.Э., Кузнецов Н.С., 2004; Franklyn J.A.,Sheppard M.C., 1998; Gerber H., Burgi U., Peter H.J., 1993). Ключове значення у лікуванні вузлового колоїдного зоба має диференційна діагностика і вирішення питання: вузол у залозі - рак, не рак. Невирішеним залишається і вибір обєму операції при вузловому колоїдному зобі та послідовність її виконання. Мета дослідження: покращити ефективність лікування хворих на вузловий колоїдний зоб шляхом удосконалення передопераційної діагностики та визначення показань до оперативного втручання, оптимізування техніки виконання операцій, розробки і впровадження основних положень післяопераційної реабілітації. Розробити оптимальну методику доступу до щитоподібної залози, технологію виконання операції та дренування післяопераційної рани у хворих на вузловий колоїдний зоб.У 60 з них з гістологічно встановленим діагнозом папілярного (15) і фолікулярного (5) раку, вузлового колоїдного зобу (ВКЗ) (10), фолікулярної аденоми (10), дифузного токсичного зоба (10) та автоімунного тиреоїдиту (10) вивчали специфічність цитологічної картини та морфометрії ядер і можливість використання результатів каріометрії для диференційної діагностики вогнищевих утворів ЩЗ. У 216 хворих з вузловим колоїдним зобом вивчали особливості клінічної симптоматики залежно від кількості і розмірів вузлових утворів, їх локалізації, тривалості захворювання, анатомічних особливостей ділянки шиї, віку пацієнтів, наявності супутніх захворювань, а також показання до хірургічного лікування, вибір обєму операції, технологію її виконання, принципи післяопераційної реабілітації. Серед обстежених зоб ІІ ступеня мав місце у 47 пацієнтів, ІІІ ступеня - у 138 і шийно-загрудинний зоб - у 31. Найбільш частими скаргами хворих на вузловий зоб були: потовщення та зміни конфігурації шиї, відчуття стороннього тіла та тиснення на шию, першіння в горлі, охриплість голосу, затруднене дихання, дисфагія, симптоми гіпо-чи гіпертиреозу та стиснення судин шиї. У пацієнтів з тонкою і довгою шиєю обєм вузлів, що відповідають візуально пальпаторним даним збільшенню залози ІІ ступеня, на 5 - 8 см3 є меншим від вузлів у пацієнтів з товстою і короткою шиєю.У дисертації викладено особливості клінічної симптоматики вузлового колоїдного зоба залежно від розмірів, кількості, локалізації вузлів і їх функціональної активності; доведено можливість і доцільність застосування каріометрії в морфологічній оцінці характеру вузлового утвору на етапі доопераційної диференційної діагностики, визначено її високу чутливість та специфічність; розроблено лікувальну тактику і показання до хірургічного лікування вузлового колоїдного зобу, обгрунтовано обєми оперативного втручання за різних клінічних ситуацій; розроблено метод експозиції щитоподібної залози та дренування післяопераційної рани; запропоновано принципи післяопераційної реабілітації хворих та профілактики рецидивів зоба. Основними клінічними проявами вузлового колоїдного зобу є симптоми стиснення вузлом чи вузлами органів шиї (трахеї, стравоходу, голосових нервів, судин), а зобу шийно-загрудинної локалізації - відсутність залози в типовому місці та компресія зоба на органи верхнього середостіння. Клінічні прояви тиреотоксикозу на фоні вузлового зобу нетипові і проявляються переважно розладами серцевої діяльності. У випадках невизначених цитологічних даних у доопераційній морфологічній діагностиці характеру процесу в щитоподібній залозі поряд з цитологічним дослідженням показане використання каріометрії, яка має високий ступінь чутливості та специфічності. Лікувальна тактика при вузловому колоїдному зобі визначається в залежності від наявності чи відсутності ознак стиснення органів шиї.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ