Оптимізація епідеміологічного нагляду та удосконалення тактики вакцинопрофілактики епідемічного паротиту - Автореферат

Наявність ускладнень, котрі призводять до тяжких наслідків (глухота, безпліддя, хронічний панкреатит, цукровий діабет, серозний менінгіт, менінгоенцефаліт, неврити окремих черепно-мозкових нервів та ін.), а також тривале існування осередків паротитної інфекції, що дезорганізує роботу дитячих закладів, визначають велику соціально-економічну значимість епідемічного паротиту (Ковальова А.Г. і співавт., 1999, Литкіна І.М. і співавт., 2001, Bajaj N.P. et al., 2001, Endo Реалізація стратегії боротьби з епідемічним паротитом потребує науково обґрунтованої оптимізації діючої системи епідеміологічного нагляду і тактики вакцинопрофілактики паротитної інфекції на території України згідно з положеннями Концепції ерадикації інфекцій на сучасному етапі (Фролов А.Ф., 2002). Враховуючи велику соціально-економічну значимість епідемічного паротиту, перебіг епідемічного процесу паротитної інфекції потребує наукового аналізу та постійної уваги з боку лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) та санітарно-епідеміологічної служби. Проблема імунопрофілактики епідемічного паротиту в Україні на сучасному етапі стоїть досить гостро у звязку з відсутністю власного виробництва паротитної вакцини. Громашевського АМН України - тема № 51, номер держреєстрації 0199U000702 “Вивчити вплив багаторічної планової вакцинопрофілактики на особливості епідемічного процесу кору та епідемічного паротиту”, згідно з “Програмою епідеміологічного нагляду за використанням вакцини Імовакс Орійон виробництва фірми Pasteur Merieux Connaught (Франція)” від 09.08.1999 р. та з “Програмою клініко-епідеміологічного спостереження при використанні комбінованої вакцини для профілактики кору, паротиту та краснухи Індійського інституту сироваток, Індія” від 25.09.2001 р.Крім того, вивчено багаторічну та річну динаміку захворюваності на епідемічний паротит, її територіальне розподілення з урахуванням окремих вікових та соціальних груп населення, проаналізовано стан щепленості населення України проти епідемічного паротиту на підставі статистичних звітів обласних СЕС, СЕС АР Крим, СЕС м.м. Києва та Севастополя “Звіт про окремі інфекційні захворювання” (форма 2) за 1954-2002 рр., “Звіт про окремі інфекційні захворювання” (форма 1-щомісячна) за 1960-1969 рр. та 1992-2002 рр., “Звіт про профілактичні щеплення” (форма 5) та “Звіт про контингенти дітей і підлітків, яким здійснено щеплення проти інфекційних захворювань” (форма 6) за 1982-2000 рр., що надходили до МОЗ України. До імунізації залучалися здорові діти 12-24 міс., які раніше не хворіли на епідемічний паротит (для комбінованих вакцин - ще й на кір і краснуху) та не були щеплені відповідною моновакциною, а у віці 6-7 років - особи, які також не хворіли і не були ревакциновані, а після вакцинації ЖПВ зі штаму Ленінград-3 минуло не менше 3 років. Вікова структура захворілих на епідемічний паротит дітей, які знаходилися на стаціонарному лікуванні, була наступною: 7,35 % осіб віком 3-6 років, 22,06 % осіб віком 7-10 років та 70,59 % осіб віком 11-14 років. Підвищення рівня захворюваності на паротитну інфекцію може відбутися й у групі дітей 1-2 років, якщо вони не будуть своєчасно щеплені, бо вивчення рівня протипаротитного імунітету у ще не вакцинованих 258 дітей даної вікової групи показало, що 90,31 % з них були серонегативними до вірусу паротиту, ще 4,26 % мали антитіла у незахисному титрі, тобто 95,00 % серологічно обстежених малюків 1-2-річного віку були сприйнятливими до епідемічного паротиту.Запровадження специфічної профілактики епідемічного паротиту в Україні призвело до зниження рівня захворюваності у 4 рази з середнім темпом спаду в 70,03 %. Особливістю епідемічного процесу паротитної інфекції в сучасних умовах стало значне підвищення захворюваності у старших вікових групах: з 1994 р. найбільш ураженою групою стали школярі 7-14 років, з 3,50 до 18,70 % зросла питома вага захворілих підлітків, підвищення рівня захворюваності серед яких перевищує загальні темпи приросту в 4-5 разів. Значний прошарок незахищених від епідемічного паротиту осіб серед підлітків та дорослих (28,85-37,11 %) свідчить про реальну можливість розвитку спалахів епідемічного паротиту в молодіжних колективах, зокрема у військових частинах, учбових закладах, а також про необхідність застосування у таких випадках термінової вакцинопрофілактики паротиту серед дорослих. Всі вакцини, які застосовуються в Україні для специфічної профілактики епідемічного паротиту, належать до слабкореактогенних. Встановлена наприкінці 90-х рр. висока питома вага сприйнятливих до паротитної інфекції серед дітей 6-річного віку (42,85 %) та 15-річних юнаків (48,08 %) обумовила необхідність введення вікових ревакцинацій проти епідемічного паротиту у 6 років (всім дітям) та у 15 років (юнакам), що відображено у діючому Календарі профілактичних щеплень.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ