Оптимізація елементів технології вирощування соняшнику в степовій зоні України - Автореферат

За останні роки накопичено чисельні дані про вплив добрив та інших засобів хімізації на врожайність і якість насіння соняшнику. Наукові дослідження і практика землеробства показують, що порушення науково обґрунтованої технології застосування хімічних препаратів може призвести до суттєвого забруднення навколишнього середовища (атмосфери і води, погіршення родючості ґрунту) і, як результат, до різкого зниження якості рослинницької продукції, що негативно відібється на здоровї людини і тварин. Стосовно такої важливої для України технічної культури як соняшник, питання про екологічно безпечну технологію його вирощування в науковій літературі висвітлено недостатньо, особливо мало даних щодо раціональної системи удобрення цієї культури, не вивчалися також питання застосування елементів мікробіологічного азотного живлення, дії стимуляторів, регуляторів росту та мікроелементів. В результаті мінеральні добрива, які вносились під соняшник, використовували не тільки культурні рослини, а й буряни. В цілому, створення оптимальних умов живлення рослин соняшнику, та захист посівів від бурянів - головні умови формування його продуктивності, чим і визначається актуальність теми дисертації.Регіон характеризується помірно-континентальним кліматом, середнья сума атмосферних опадів в роки проведення дослідів склала 456 мм, а сума активних температур за вегетацію - близько 2900°С. Погодні умови в роки досліджень відрізнялись від середньобагаторічних, але в цілому характеризували типовий перебіг їх для регіону (табл.1). За комплексною оцінкою, кращим за погодними умовами був 1995 рік, оптимальним - 1997 рік, найпосушливішим 1996 рік, але завдяки порівняно сприятливому розподілу опадів протягом вегетації стало можливим одержати задовільний урожай соняшнику. Основною метою досліджень було визначення впливу таких агротехнічних заходів як строки сівби, густота стояння рослин та захисту посівів від бурянів на умови росту, розвитку рослин і формування продуктивності соняшнику. Окремою темою досліджень було вивчити можливість покращення умов живлення рослин за рахунок застосування бактеріальних засобів азотофіксації, біостимуляторів та регуляторів росту, а також обмеження застосування гербіцидів, отрутохімікатів, десикантів.Варіант досліду Назва досліду Кількість Площа ділянки, м2 факторів варіантів повторень ділянок дослідна облікова Вплив біостимуляторів на врожайність соняшнику 1 5 4 20 840 140 Дані щодо урожайності насіння в усіх дослідах піддавали математичній обробці методом дисперсійного аналізу з визначенням НІР на 95-%-ному рівні.Вивчення динаміки елементів живлення рослин соняшнику показало, що у шарі ґрунту 0-20 см максимальна кількість нітратного азоту перед сівбою була у варіантах, де вносилась під зяблеву оранку рекомендована норма (N40), а також там, де частина розрахункової кількості азотних добрив (30%) була замінена бактеріальним препаратом - азотовітом торфовим. Але у варіанті, де до мінерального додатково вносився і бактеріальний (торфовий азотовіт) азот, його було значно більше, ніж в інших варіантах досліду. Перед сівбою соняшнику найбільший вміст рухомого фосфору (3,59-4,12 мг на 100 г ґрунту) було зафіксовано у варіантах, де норма його внесення була максимальною (Р55); у варіантах, де вміст фосфору розраховувався на програмовану урожайність, у шарі ґрунту 0-20 см його було на 25-29% менше у порівнянні з контрольним варіантом. Таким чином, кращі умови поживного режиму ґрунту як правило створювались при поєднанні розрахункових норм добрив з частковою (30%) заміною мінерального азоту асоціативними азотофіксувачами. Як видно з наведених даних, сумарне водоспоживання рослин соняшнику було у всіх випадках на одному рівні, але коефіцієнт водоспоживання суттєво зменшувався у разі застосування систем удобрення за розрахунковими нормами.В останні 2-3 десятиріччя увага вчених і спеціалістів-аграрників прикута до пошуку та застосування нових препаратів, які стимулюють ріст рослин, мобілізуючи або внутрішні резерви культури, або регулюючи параметри навколишнього середовища й доводячи їх до оптимальних значень. Ці речовини належать до різних хімічних сполук або біопрепаратів та застосовуються у малих дозах. Вони підвищують урожай, поліпшують якість продукції і, що важливо, не забруднюють навколишнє середовище. Програмою наших досліджень було передбачено вивчення: біостимуляторів (дипрол, оксіамін і ресин); Проведені дослідження показали, що своєчасне застосування цих препаратів в оптимальних дозах дає досить високий ефект (табл.6).Разом з цим, строк сівби має комплексний вплив на умови росту і розвитку рослин, а саме: змінюються вологість, температура грунту і польова схожість насіння, а з ними й тривалість періоду сівба-сходи; зміна довжини світового дня залежно від цього фактора прискорює або уповільненює темпи розвитку рослин і змінює тривалість міжфазних періодів; разом із температурним змінюється і водний режим грунту, який, в свою чергу, обумовлює характер живлення рослин. Як свідчать результати досліджень оптимальним ст

Основний зміст роботи