Оптимізація елементів технології вирощування сої та кукурудзи у південно-західній частині Степу України - Автореферат

Тому потрібні глибокі дослідження у напрямку інтегративних фізіологічних процесів в рослинному організмі, а також впливу на них біотичних та абіотичних чинників, що дозволить на основі цього розробити нові та удосконалити існуючі технології вирощування сої та кукурудзи, які забезпечать максимальну реалізацію генетичного потенціалу сортів та гібридів цих культур. У звязку з цим дослідження процесів росту, розвитку та формування продуктивності сої та кукурудзи залежно від кількісного та просторового розміщення рослин на площі, що обумовлюється способом сівби та густотою рослин, а також розробка та оптимізація безгербіцидної технології вирощування сої є актуальною проблемою, особливо в умовах посиленого техногенного навантаження на агроекосистему. Дослідження за темою дисертаційної роботи були складовою частиною державної тематики Інституту кормів Національної академії аграрних наук України по виконанню науково-технічної програми «Кормовиробництво», завдання 08 «Розробити технології вирощування інтенсивних сортів зернобобових культур» (№ держреєстрації 0196U018129) та завдання 03 „Удосконалити та впровадити у виробництво сучасні енергозберігаючі, екологічно безпечні технології вирощування сої” (№ держреєстрації 0102U000106). Для досягнення мети передбачались такі завдання: встановити вплив боронування та способу сівби на формування густоти рослин та зрідження посівів сої; дослідити процеси росту, розвитку та формування урожаю сої та кукурудзи залежно від способу сівби та густоти рослин; встановити залежності формування фотосинтетичної продуктивності рослин сої та кукурудзи залежно від способу сівби та густоти рослин; дослідити особливості формування симбіотичного апарату та розміщення кореневої системи у рослин сої залежно від способу сівби; встановити кореляційні та регресійні звязки між урожайністю насіння сої та зерна кукурудзи, способом сівби і густотою рослин; обрахувати економічну та біоенергетичну ефективність рекомендацій щодо вирощування сої на насіння та кукурудзи на зерно. Удосконалено безгербіцидну технологію вирощування сої на насіння шляхом оптимізації способу сівби та боронувань у початкові періоди її росту і розвитку та технологію вирощування кукурудзи за рахунок оптимізації способу сівби та густота рослин.Відмічено важливість способу сівби та густоти рослин у формуванні величини урожайності цих культур; вплив боронування на густоту рослин та наявність малорічних бурянів, яке забезпечує їх регулювання в агроценозі сої та підвищення продуктивності культури. На підставі аналізу наукової літератури було висунуто робочі гіпотези, визначено мету і завдання досліджень, доведена необхідність удосконалення та оптимізації технологічних прийомів вирощування сої на насіння та кукурудзи на зерно, а саме: удосконалення безгербіцидної технології вирощування сої та визначення оптимального способу сівби й густоти рослин у посівах сої та кукурудзи. Найбільші показники вологості ґрунту відмічено у період повні сходи - третій трійчастий листок (17,9-20,2 %) при проведенні 2 до-, 1 проміжного та 2 післясходових боронувань за сівби рядковим способом з міжряддями 22 см, так і за сівби широкорядним способом з міжряддями 45 см. Найменший відсоток зрідження рослин сої як за сівби рядковим способом з шириною міжрядь 22 см (12,5 %), так і за сівби широкорядним способом сівби з міжряддями 45 см (11,3 %) відмічено при проведенні 1 досходового і 1 післясходового боронування у фазі 1-го трійчастого листка за сівби широкорядним способом з міжряддями 45 см. Ці показники за сівбі рядковим способом з міжряддями з міжряддями 22 см складали 21,2 %, за сівби широкорядним способом з міжряддями 45 см - 18,7 %.У дисертаційній роботі розроблено та теоретично обґрунтовано шляхи вирішення важливої наукової проблеми управління процесами росту, розвитку та формування продуктивності рослин сої та кукурудзи в умовах південно-західної частини Степу України залежно від технологічних прийомів, зокрема - просторового і кількісного розміщення рослин на площі, що обумовлювалось способом сівби та густотою рослин та способу механізованого догляду за посівами сої. Встановлено, що удосконалення безгербіцидної технології за рахунок застосування 2-х до-, 1 проміжного та 2-х післясходових боронувань забезпечувало зрідження рослин сої 18,7-21,1 %, тоді як при застосуванні 1 до-та 1 післясходового боронування ступінь зрідження рослин відмічено на рівні 11,3-12,5 %. Створення сприятливих умов для росту і розвитку сої за сівби з широкорядним способом з міжряддями 45 см та густотою рослин 500 тис./га сприяло формуванню максимальної площі листкової поверхні у рослин, яка у фазі повного наливання насіння становила 43,1 тис.м2/га. Тоді як найвищі показники фотосинтетичного потенціалу відмічено у період початку цвітіння - наливання насіння (1,412 млн.м2/га*добу) за сівби з широкорядним способом з міжряддями 45 та густотою рослин 400 тис./га. Максимальну кількість бобів (41 шт.), насіння (98,8 шт.), масу насіння з однієї рослини (19,2 г) та масу 1000 насінин (138

Основний зміст роботи