Оптимізація електричної дефібриляції серця та методи фармакологічного захисту міокарда у комплексі серцево-легеневої реанімації (клініко-експериментальне дослідження) - Автореферат

ФШ) базується на декількох принципах: найчастішою причиною засвідченої зупинки кровообігу є ФШ; єдиний ефективний метод її усунення - електрична дефібриляція; через декілька хвилин ФШ може трансформуватися в асистолію; вже в перші хвилини зупинки кровообігу вірогідність успішної реанімації швидко знижується (АНА, 2000). Таким чином, електрична дефібриляція, зявляючись важливішим компонентом серцево-легеневої реанімації, потребує визначення найбільш ефективної форми біполярного імпульсу, вивчення впливу екстракардіальних факторів, а також розробки фармакологічного захисту міокарда, що допоможе підвищити її ефективність поряд зі зниженням постдефібриляційного ушкодження міокарда. Дослідити ефективність різних форм біполярного імпульсу при проведенні електричної дефібриляції серця в комплексі серцево-легеневої реанімації у хворих з зупинкою кровообігу за механізмом ФШ. На основі порівняльного аналізу змін функціонального стану міокарда, ефективності різних форм дефібрилюючого імпульсу з урахуванням екстракардіальних факторів розробити найбільш ефективну методику електричної дефібриляції серця та фармакологічного захисту міокарда в комплексі серцево-легеневої реанімації у хворих з зупинкою кровообігу за механізмом ФШ. Вперше в дослідженнях на поросятах з експериментальною моделлю зупинки кровообігу за механізмом ФШ детально вивчені показники біоелектричного та функціонального стану та зроблено морфологічний аналіз міокарда при застосуванні різних форм біполярного дефібрилюючого імпульсу та методів його фармакологічного захисту, доведена безпека і ефективність їх застосування.У ході експериментального вивчення безпечності форм біполярних імпульсів, що досліджувалися за показником порогової величини ушкоджувальної дії встановлено, що вищезгаданий показник був на 36,4% вищим у групі з використанням трапецеідального імпульсу (16,70±0,8А) в порівнянні з квазісинусоідальним імпульсом (12,24±1,2А) Тобто при використанні трапецеідального біполярного імпульсу розвиток порушень серцевого ритму наступав при більш вищих значеннях сили струму, що вказує на більш безпечну дію на міокард такої форми імпульсу при проведенні електричної дефібриляції. При визначенні порогу шлуночкової дефібриляції, який є показником ефективності електричної дефібриляції, було встановлено, що при використанні трапецеідального біполярного асиметричного імпульсу ефект дефібриляції настає при використанні меншого, в середньому на 41,7%, рівня сили струму (12,75±1,4А) в порівнянні з групою тварин з використанням квазісинусоідального імпульсу (21,87±0,8А). В обох експериментальних групах тварин з проведенням електричної дефібриляції в порівнянні з вихідними даними було встановлено підвищення рівня креатинфосфокінази (КК) (на 11,5% та 68,4% відповідно 2 та 3 групам) та міокардіальній фракції МВ (КК-МВ) (на 33,3% та 27,4% відповідно 2 та 3 групам). У свою чергу ці хворі були розподілені на дві підгрупи: 1 підгрупа (n=14) - хворі яким проводили електричну дефібриляцію дефібрилятором «ДКІ-Н-02», генеруючим біполярний асиметричний квазісинусоідальний імпульс; 2 підгрупа (n=15) - хворі, яким проводили електричну дефібриляцію з використанням дефібрилятора «ДКІ-Н-15Ст Біфазік», генеруючим біполярний асиметричний трапецеідальний імпульс. Ці хворі були розподілені на три підгрупи: 1 - підгрупа хворих (n=20), контрольна - отримувала традиційний комплекс анестезіологічного забезпечення та інтенсивної терапії; 2 підгрупа (n=20), яким проводилось традиційне лікування, до комплексу післяопераційної інтенсивної терапії якого з метою фармакологічного захисту міокарда в перші 12 годин був застосований реамберин внутрішньовенно крапельно у дозі 14 мл/кг маси тіла; 3 підгрупа (n=15), де на тлі вище зазначеного традиційного комплексу анестезіологічного забезпечення та інтенсивної терапії з метою фармакологічного захисту міокарда в перші 12 годин післяопераційного періоду проводилась внутрішньовенна крапельна інфузія перфторану у дозі 6 мл/кг маси тіла.У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, повязаного з оптимізацією проведення електричної дефібриляції серця та напрямків фармакологічного захисту міокарда в комплексі серцево-легеневої реанімації. При порівняльному дослідженні ефективності електричної дефібриляції серця квазісинусоідальною та трапецеідальною формами біполярного асиметричного імпульсу на експериментальній моделі ФШ встановлено 100% відновлення гемодинамічно ефективного ритму. Електротерапевтичний індекс трапецеідального біполярного асиметричного імпульсу складав 1,30±0,36 в порівнянні з квазісинусоідальним, для якого він дорівнював 0,55±0,29, що відображає високу ефективність трапецеідального імпульсу поряд з низьким рівнем можливого розвитку постдефібриляційної дісфункції міокарда. Встановлена залежність між підвищенням зусилля, прикладеного на електроди, та зниженням трансторакального імпедансу: зусилля, яке дорівнювало 10 кг, забезпечувало зниження трансторакального імпедансу на вдоху на 14,4%, на видоху

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ