Оптимізація долікарської допомоги сільським мешканцям - Автореферат

Провідна роль первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) в медичному обслуговуванні населення обґрунтована Всесвітньою організацією охорони здоровя (ВООЗ) та іншими міжнародними організаціями, які схильні вважати доступність і своєчасність основними показниками її ефективності (World Health Report, WHO, 2003). Реформування ПМСД на селі, зокрема в частині долікарської допомоги, стикається з рядом проблем соціально-економічного, медико-демографічного та психологічного змісту (Грузєва Т.С., 2003). В той же час дані літератури свідчать, що існуюча система медико-соціального захисту здоровя жителів села недостатньо адаптована до різноманітних ситуацій сільського буття, що заважає її ефективному функціонуванню. Актуальність дослідження значною мірою обумовлюється необхідністю виконання закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві», Указів Президента України «Про основні заходи розвитку соціальної сфери села» (2000), «Про додаткові заходи щодо вирішення соціальних проблем на селі та подальшого розвитку аграрного сектору економіки» (2002), Постанов Верховної Ради «Про подолання кризового стану в агропромисловому комплексі», «Про ситуацію в агропромисловому комплексі України», «Концепцією сталого розвитку населених пунктів», положень Національної програми відродження села на 1996-2005 рр., Міжгалузевої комплексної програми «Здоровя нації на 2002-2011 pp.». Тема увійшла в координаційний план наукових досліджень з проблем зайнятості населення і ринку праці України на 1996-2000 рр., затверджений Науковою радою з проблем зайнятості та ринку праці НАН України і Мінпраці України (1996) - Розділ 5 «Медико-соціальні проблеми формування зайнятості населення»: 5.1.Враховуючи особливості умов життя та формування здоровя сільського населення, їх обумовленість макроструктурними характеристиками сільських районів та населених пунктів, медико-соціальними інфраструктурами, дослідження проводилось на основі утворення багатоступеневої вибірки. Інформаційні джерела становили 1733 анкет з вивчення умов життя, здоровя, медико-соціального забезпечення селян, 4347 статистичних талонів, 2011 карт диспансерного спостереження за хворим, 1733 амбулаторних карт, 705 медичних карт стаціонарних хворих. В основу моделі покладались: а) функціонали оптимізації виду де: Y1, .., Y8 - результативність звернення, своєчасність звернення, кратність загострень хронічних хвороб, інвалідність, тривалість хвороб, кількість хронічних хвороб на мешканця, кількість первинних випадків хвороб на мешканця, загальна кількість випадків хвороб на мешканця; 3) свідчать, що кращий стан характеристик макроструктури районів, а саме більші видатки на 1 жителя (коефіцієнт кореляції між видатками та станом характеристик макроструктури районів r=0,40), більша кількість населення району (r=0,33), вищі частки сільських жителів (r=0,55) та населення з вищою освітою (r=0,54), а також працездатного сільського населення (r=0,56), обумовлює кращі структурні параметри ПМСД: збільшення кількості населення СЛД (r=0,41) та менший її радіус (r=-0,62), більшу кількість лікувально-профілактичних закладів СЛД (r=0,51), збільшення кількості населення, яке обслуговується ФАПОМ (r=0,42), зокрема немовлят (r=0,37) та дітей (r=0,33), вищу кваліфікацію середнього медичного персоналу (r=-0,32). Сільські мешканці відповідно мали найвищі рівні ураженості хронічною патологією (2015‰), первинної 1083‰ та загальної (2410‰) захворюваності, кратності загострень хронічних хвороб (1,73), одні з найвищих рівнів сумарної тривалості хвороб (3525 днів на 100 с.н.).Комплексним соціально-гігієнічним дослідженням встановлено неадекватність існуючої системи ПМСД медико-соціальним потребам сільського населення, що потребувало наукового обґрунтування, розробки та впровадження оптимізованої системи ПМСД сільському населенню, яка довела свою медичну, соціальну і економічну ефективність. Встановлено низький рівень здоровя сільського населення, який значно варіював по сільським районам (2003-2005 рр.) Житомирської області: смертність з медіаною 22,8‰ варіювала по окремим районам від 19,2‰ до 27,7‰; смертність сільських немовлят з медіаною 10,5‰ коливалась від 3,8‰ до 39,6‰; народжуваність з медіаною 9,0‰ була від 7,0‰ до 12,2‰; первинна захворюваність з медіаною 480‰ варіювала від 211‰ до 661‰; загальна захворюваність з медіаною 1220‰ коливалась у межах 708-2464‰. Показано, що в ряді сільських районів забезпеченість сільського населення лікарями ПМСД не перевищувала 3,5 лікаря на 10 тис. жителів, а середнім медичним персоналом - 25 на 10 тис., що позначилось на кількості звернень на одного сільського мешканця в амбулаторно-поліклінічні заклади першого рівня, медіанний рівень якої був всього 2,1 з інтервалом типовості 1,1-2,8, при цьому повністю задоволеними результатами звернень були лише 30±1,1% респондентів, 13±0,4% звертались до закладів ПМСД після 10 днів від часу виникнення потреби.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ