Оптимізація діагностики та ендоскопічне лікування міхурово-сечовідного рефлюкса у дітей - Автореферат

Багаточислені публікації вітчизняних та закордонних дослідників свідчать про зростання інтересу до проблеми міхурово-сечовідного рефлюкса (МСР) у дітей. Так, за даними різних авторів, МСР зустрічається в 10,5-66,4 % хворих з урологічною патологією, а серед дітей з інфекцією сечовивідних шляхів хвороба зустрічається в 17 - 40% випадків (Лебедєв Д.А., 1998; Кулаєв В.Д., 1999). Сучасний етап розвитку дитячої хірургії у вирішуванні проблеми лікування МСР у дітей характеризується розробкою та впровадженням у широку практику найбільш фізіологічних малоінвазивних методів його корекції. Висока питома вага рефлюкса в структурі урологічної патології, недоліки антирефлюксних операцій дозволяють розглядати використання ендоскопічного методу, як шлях до покращення результатів лікування МСР за рахунок збереження анатомічної цілостності УВС та можливості його дозрівання (Кулаєв В.Д., 1999; Chertin B. et al., 2002; Aboutaleb H. et al., 2003). Методи дослідження: клінічні, мікробіологічні (посів сечі на флору), інструментальні (екскреторна урографія, мікційна цистографія, цистоскопія, профілометрія УВС, ультрасонографія нирок та сечових шляхів) методи служили для діагностики міхурово-сечовідного рефлюкса та вторинного хронічного пієлонефриту; лабораторні (показники ліпідного обміну, перекисного окислення ліпідів, антиоксидантної системи) методи діагностики дозволяли визначити тяжкість метаболічних порушень у хворих та динаміку процесу; гістологічні (інтраопераційний біопсійний матеріал ділянок УВС) методи визначали ступінь морфологічних змін; статистичні для обчислювання найбільш інформативних ознак.Всі хворі піддавалися комплексному обстеженню, що включало збір анамнестичних даних, обєктивне обстеження, вивчення клініко-лабораторних, рентгенологічних, радіологічних, ультразвукових, уродинамічних і ендоскопічних показників. При цистоскопії визначали стан слизової сечового міхура, розмір і форму вічок сечоводів. Топічне розташування вічок сечоводів класифікували із застосуванням схеми сечового міхура і уретри по Lyon (1977) у якій виділено 8 зон можливої локалізації вічок. Результати ендоскопічної діагностики свідчили, що МСР супроводжується різними змінами ендоскопічної картини слизової оболонки сечового міхура, локалізації, форми і скорочувальної здатності вічок сечоводів. Градієнт тиску між сечовим міхуром і сечоводом був знижений у всіх групах хворих - 19,7-41,6 см.вод.ст.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і практичне рішення актуальної задачі - поліпшення якості діагностики і результатів лікування міхурово-сечовідного рефлюкса у дітей, шляхом розробки і впровадження комплесу діагностичних критеріїв і методів ендоскопічної корекції. Порушення уродинаміки УВС при міхурово-сечовідному рефлюксі виражаються в зниженні швидкості сечовідного викиду, градієнта тиску між сечоводом і сечовим міхуром, збільшенні пульсового індексу викиду сечі через вічко і зменшенні функціональної довжини внутрішньоміхурового відділу сечоводу. Рефлюкс-нефропатія при МСР у дітей характеризується підвищенням у крові і сечі рівнів фосфоліпідів, тригліцеридів, вільних жирних кислот і фосфоліпаз А і С, посиленням інтраренального кровотоку і зниженням резистентності ниркових судин. Ендоскопічна корекція показана у випадках МСР І-ІІІ ступенів при безуспішності консервативної терапії, при МСР ІІІ-IV ступеню і рецидивах після оперативного лікування, а також при рефлюксі в эктоповане вічко сечоводу, МСР, що супроводжується частими загостреннями пієлонефриту, прогресуванням явищ рефлюкс-нефропатії, зниженням функції нирок і вираженими порушеннями уродинаміки УВС. У випадках латеральної ектопії вічка сечоводу в зони B, C, D по Lyon і при МСР у нижній сегмент подвоєної нирки імплантація двох парауретеральних валиків за "Способом лікування міхурово-сечовідного рефлюкса у дітей", що запропонований, підвищує ефективність втручання на 27% у порівнянні зі стандартною методикою.

2. Основний зміст