Оптимізація агроекологічного стану осушених земель шляхом використання місцевих меліорантів та добрив (на прикладі Волинської області) - Автореферат

Відомі в цьому напрямку роботи вчених (Вознюк С.Т., Коваленко П.І., Клименко М.О., Лико Д.В., Трускавецький Р.С., Веремеєнко С.І.) показують, що поліпшити агроекологічний стан цих ґрунтів можна внесенням меліорантів. запропоновано способи підвищення врожайності та покращення агроекологічного стану осушених земель; осушений земля меліорант добриво визначено екологічну, економічну та енергетичну ефективність впливу застосування добрив та місцевих меліорантів на продуктивність сільськогосподарських культур на осушених землях. Результати досліджень свідчать, що за останні роки відбулось значне зниження вмісту рухомих форм фосфору і калію як у торфових, так і мінеральних осушених ґрунтах - фосфору до 10,5-26,0 мг/100 г ґрунту, обмінного калію до - 12,0-25,0 мг/100 г ґрунту, що відповідає низькій забезпеченості, при оптимальному вмісті Р2О5 і К2О для більшості сільськогосподарських культур відповідно до 30-40 і 30-35 мг/100 г ґрунту (рис.1). З метою оцінки сучасного агроекологічного стану гідроморфних ґрунтів Волинської області згідно із завданням досліджень було проведено еколого-агрохімічну паспортизацію ґрунтів із встановленням бальної оцінки ґрунту (агрохімічної та еколого-агрохімічної) за допомогою загальноприйнятої методики (за ред. Тому нами було удосконалено дану методику і проведено індексацію гідроморфних ґрунтів, яка передбачає для оцінки ґрунту використовувати два індекси: лівий - для характеристики агрохімічної якості ґрунту (від 1 до 10) і правий - для характеристики ступеня негативного антропогенного впливу на ґрунт (від I до X).Агроекологічний стан осушених земель оцінено за допомогою запропонованої системи індексації, згідно з якою встановлено, що на території поліської частини області найкращою агрохімічною забезпеченістю характеризуються дернові глейові карбонатні легкосуглинкові, болотні піщані і легкосуглинкові ґрунти. Волинська область характеризується значними запасами викопних матеріалів - суглинків, глини, карбонатних порід, торфу, сапропелю, фосфоритів їхніх різновидностей, які можуть бути використані як меліоранти та місцеві добрива. Встановлено, що локальне стрічкове внесення суглинку (20-40 т/га) разом із мінеральними добривами (Р60К90) на осушених торфових ґрунтах, а також локальне стрічкове внесення торфу (20-40 т/га) разом із мінеральними добривами (N60Р60К90) супроводжується покращенням поживного режиму, збільшенням вмісту калійних (з 16,0 до 19,7 на торфовому і з 4,8 до 10,0 мг/100 г ґрунту на дерновому ґрунті) та фосфорних сполук (з 2,2 до 7,5 на торфовому і з 0,4 до 1,9 мг/100 г ґрунту на дерновому ґрунті), сприяє сорбуванню поживних речовин у локальних зонах, поступовому їх вивільненню для живлення рослин і зменшенню вимивання їх за межі кореневмісного горизонту. Локальне внесення зернистих фосфоритів і меліорантів стрічками на глибину 15 і 30 см зменшує величину гідролітичної кислотності відповідно з 65,2 до 42,0 - 42,9 мг екв./100 г ґрунту в торфовому і з 2,61 до 2,25 мг екв./100 г ґрунту в дерновому звязно-піщаному ґрунті завдяки внесення в складі зернистих фосфоритів кальцію (250-300 кг/га), який сприяє зменшенню величини РН та гідролітичної кислотності. Локальне стрічкове внесення суглинку (20 т/га) разом із мінеральними добривами (Р60К90) на осушених торфових ґрунтах, а також локальне стрічкове внесення торфу (20 т/га) разом із мінеральними добривами (N60Р60К90) на дернових глеюватих ґрунтах приводить до достовірної прибавки врожайності на рівні 132-142 % порівняно до контрольних ділянок і 32-42 % порівняно до розкидного способу застосування.