Оптимізація адаптаційних можливостей людини у психофізіологічному забезпеченні діяльності - Автореферат

Тому оптимізацію адаптаційних можливостей людини можна вважати одним з найперспективніших напрямів психофізіологічного забезпечення діяльності, реалізація якого могла би значною мірою попередити та виправити вказані негативні тенденції. Дослідження повязане з виконанням державних програм "Діти України", "Вчитель" та "Здоровя нації"; зокрема, поводилось в межах трьох планових НДР АПН України: 1) "Психофізіологічне забезпечення учбової діяльності: системні принципи діагностики, корекції та розвитку" (реєстраційний номер 0196U006952); 2) "Психофізіологічне забезпечення педагогічної діяльності: системні принципи оцінки, діагностики та корекції" (реєстраційний номер 0100U000108); 3) "Психологічне обґрунтування програми "Профілактика та подолання тютюнопаління" (реєстраційний номер 0103U005024); а також - 4) експериментальної педагогічної програми "Школа здоровя - школа розвитку" (наказ Головного управління освіти і науки КДМА № 238 від 9.09.2003 р.). Гіпотеза дослідження полягає в тому, що найбільш ефективне вирішення проблеми психофізіологічного забезпечення різних видів діяльності, в порівнянні з іншими підходами, може бути забезпечене через застосування загального алгоритму забезпечення діяльності, який спрямований на оптимізацію адаптаційних можливостей людини і складається із послідовних та взаємоповязаних етапів. При цьому, для досягнення найбільшої узгодженості адаптаційних можливостей людини з вимогами її діяльності, що і є метою оптимізації, спочатку необхідно оптимізувати адаптаційні можливості певного контингенту осіб через вплив на загальні адаптаційно значущі фактори, після цього - на індивідуальні, і на завершальному етапі здійснювати оптимізацію адаптаційних можливостей людини в процесі моніторингу її психофізіологічного стану. дослідити особливості та критерії ефективності оптимізації адаптаційних можливостей людини у вказаних видах діяльності, розробити практичні рекомендації щодо здійснення їх психофізіологічного забезпечення за розробленим алгоритмом.У першому розділі “Теоретико-методологічні основи оптимізації адаптаційних можливостей людини” визначено, що в якості загальних найбільш суттєвих теоретико-методологічних основ оптимізації адаптаційних можливостей людини при вирішенні завдань психофізіологічного забезпечення діяльності можна розглядати використання системного підходу, психологічної теорії діяльності, уявлень про психологічні та психофізіологічні передумови виконання діяльності, теорії адаптації людини. Русалова та ін. показано, що оптимізація адаптаційних можливостей людини в процесі психофізіологічного забезпечення діяльності повинна здійснюватись виходячи з уявлень про людину як цілісну біопсихосоціальну систему. Співвідношення адаптивності та адаптаційних можливостей представлено наступним чином: адаптивність - це сама спроможність людини до адаптації, а адаптаційні можливості - це ті властивості, які цю спроможність забезпечують. Наведено зміст загального алгоритму оптимізації адаптаційних можливостей людини у психофізіологічному забезпеченні діяльності, який складається з трьох етапів: 1) перший етап передбачає оптимізацію адаптаційних можливостей певного контингенту осіб на основі визначення загальних найбільш адаптаційно значущих для виду діяльності факторів та впливу на ці фактори; 2) на другому етапі здійснюється індивідуальна оптимізація адаптаційних можливостей тих осіб, що її потребують; 3) на третьому етапі оптимізація адаптаційних можливостей людини проводиться шляхом моніторингу її ПФС в процесі діяльності. Під час аналізу індивідуальної динаміки ПФС учня в ході моніторингу, для правильного визначення його адаптаційного типу та прийняття рішення про необхідність застосування певних оптимізаційних заходів, в кожному конкретному випадку слід ураховувати: 1) те, наскільки різні показники ПФС учня за абсолютним виміром відрізняються від середніх показників, характерних для певної статевовікової групи; 2) в чому саме відрізняється динаміка індивідуальних показників ПФС учня від характерної динаміки ПФС для учнів його класу; 3) наявність, кількість та величину відхилень різних параметрів ПФС учня від індивідуальних оптимальних характеристик.Як загальні теоретико-методологічні основи оптимізації адаптаційних можливостей людини при вирішенні завдань психофізіологічного забезпечення діяльності визначено використання системного підходу, психологічної теорії діяльності, уявлень про психологічні та психофізіологічні передумови виконання діяльності, теорії адаптації людини. Використання положень системної методології обґрунтоване тим, що лише на основі системного підходу можна найбільш повно подати, вивчити, змоделювати всі особливості таких надскладних систем, які являють собою і сама людина, і її діяльність; саме системні уявлення, і зокрема уявлення про людину як цілісну біопсихосоціальну систему, надають можливість правильно спрогнозувати в кожному випадку динаміку розвитку цих систем, обрати вірні шл

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ