Опозиційний ефект блиску низькоальбедних астероїдів - Автореферат

Оскільки фазові залежності блиску астероїдів у межах одного композиційного типу подібні, це дає змогу класифікувати астероїди за типами, використовуючи параметри їх фазових залежностей. Незважаючи на те, що нахили лінійної частини фазової залежності цих астероїдів схожі між собою, діапазон амплітуд опозиційного ефекту (ОЕ) для них змінюється суттєво (0.02 ? 0.25 зор. вел.). Саме тому було поставлено завдання проведення фотометричних спостережень фазових залежностей блиску, в першу чергу, низькоальбедних астероїдів, в широкому діапазоні фазових кутів, що містить і гранично малі значення (a <1 град.), а також проведення їх аналізу та інтерпретації. Метою роботи є проведення фотометричних спостережень вибраних астероїдів для одержання фазових залежностей блиску; визначення їх періодів обертання, показників кольору, абсолютної зоряної величини, параметрів, що характеризують фазову залежність блиску; аналіз опозиційного ефекту низькоальбедних астероїдів. Серед цих астероїдів десять - низькоальбедні, що складає приблизно третину від усіх наявних даних з фазових залежностей для таких астероїдів.Коротко розглянуто історію відкриття ОЕ, дійсний стан спостережних даних та основні результати, що були одержані при вивченні ОЕ (залежність амплітуди ОЕ від альбедо, відсутність ОЕ для деяких низькоальбедних астероїдів та інше), основні результати вимірювання лабораторних зразків - аналогів реголітового шару безатмосферних тіл, зокрема вплив розміру частинок та їх альбедо на характер фазової залежності блиску, та основні механізми (тіньовий та когерентне підсилення зворотного розсіяння), що формують фазову залежність блиску та ОЕ. Відмічено, що недостатня кількість якісних даних не дає можливості виконати статистичний аналіз ОЕ низькоальбедних астероїдів і тому потрібні нові спостереження для збільшення масиву даних, що й зроблено у даній роботі. Систематизація та інтерпретація фазових залежностей блиску астероїдів з метою подальшого використання одержаних результатів для побудови теоретичних моделей розсіяння світла реголітоподібними середовищами, що найповніше задовольняють спостережним даним. У даному розділі розглянуто апаратуру, що використовувалася під час спостережень, методику спостережень, редукцію ПЗЗ-зображень, апертурну фотометрію та одержано коефіцієнти трансформації інструментальної фотометричної системи у стандартну. Спостереження були виконані у фотометричній системі BVRI Джонсона-Козінса і передбачали використання ПЗЗ-камер ST-6UV та IMG 1024S.У підрозділі 3.1 розглянуто методику одержання фазових залежностей блиску та внеску кривої блиску у фазову залежність. Показано, що неврахування варіацій блиску за рахунок обертання астероїда навколо власної осі призводить до зниження точності визначення фазової залежності блиску і, особливо, амплітуди ОЕ. Після опрацювання спостережень одержували складену криву блиску, а фазова залежність визначалася відносно первинного максимуму кривої блиску. Для одержання абсолютної зоряної величини використовувалась емпірична двопараметрична HG-функція, запропонована в [13]: де H (?) - зоряна величина у смузі V на фазовому куті ?, яка приведена до одиничних геліо - і геоцентричних відстаней; H - абсолютна зоряна величина, тобто величина H (0), що відповідає блиску астероїда у максимумі кривої блиску; G - параметр нахилу фазової залежності; - функції, що залежать від фазового кута і котрі визначаються наступним чином: ; Каразіна, було встановлено, що фазова залежність блиску мала лінійний хід з постійним фазовим коефіцієнтом аж до гранично малих фазових кутів, але покриття точок на фазовій залежності блиску було недостатнім, крім того, спостереження були проведені тільки у V-смузі.Як видно з таблиці 3, у астероїда 190 Ismene практично повністю відсутнє нелінійне зростання блиску на малих фазових кутах, а в астероїда 313 Chaldaea добре виражений опозиційний ефект, величина якого становить близько 0.2 зор. вел. Для всіх астероїдів були обчислені амплітуди ОЕ і коефіцієнти нахилу лінійної частини фазової залежності (тобто, фазові коефіцієнти) та їх похибки. Як уже відмічалося, амплітуда ОЕ визначалась як перевищення реального ходу блиску астероїда над блиском, одержаним апроксимацією лінійної частини фазової залежності на фазовому куті 0.3 град. Таблиця містить кількість астероїдів у кожній із груп, середні значення амплітуди ОЕ, фазового коефіцієнта, альбедо, діаметра і великої півосі орбіти, а також стандартні відхилення від середніх значень кожного параметра у групі. Були проведені також пошуки кореляційних звязків амплітуди ОЕ з рядом фізичних і орбітальних характеристик астероїдів, включаючи велику піввісь, нахил і ексцентриситет орбіти, діаметр, альбедо, показники кольору та спектральний нахил.У межах виконання дисертаційної роботи проведена програма регулярних фотометричних спостережень 14 астероїдів, отримано їхні криві блиску та фазові залежності блиску, які увійшли до Міжнародного фотометричного каталогу "Asteroid Photometric Catalogue" та Міжнародної бази дан

Основний зміст роботи