Визначення конфігурації комунікативних стратегій і тактик оповідного дискурсу англомовного модернізму та постмодернізму. Виявлення продуктивних форм мисленнєво-мовленнєвої діяльності у дискурсній зоні персонажа в англомовній прозі постмодернізму.
В центрі уваги перебуває проблема кореляції тексту і дискурсу, яка зумовлена процесами взаємозвязку мовних і мовленнєвих явищ у художній комунікації, багатовимірністю тексту в лінгвістичній, наративній та когнітивній поетиці. Актуальність дисертації визначається загальною спрямованістю сучасних досліджень на необхідність комплексного опису та системного вивчення оповідного дискурсу в комунікативному просторі художнього тексту. Основною метою роботи є системний аналіз і комплексна репрезентація оповідного дискурсу, а саме: специфіка його функціонування в англомовній художній прозі пост/модернізму, вивчення складових - дискурсної зони наратора (НД) і дискурсної зони персонажів (ПД), виявлення їх лінгвальних і лінгвокогнітивних параметрів з окресленням обсягу значень, які корелюють у системі засобів репродукції оповідного дискурсу. Досягнення цієї мети передбачає розвязання таких завдань: 1) встановити лінгвістично релевантні ознаки оповідного дискурсу з позицій сучасної теорії дискурсу і наративної поетики; 7) описати наративну модель оповідного дискурсу пост/модернізму як когнітивну схему кодування і декодування художнього тексту.Шиффрін): формальною (дискурс - мова вище рівня речення, форма), функціональною (дискурс - будь-яке використання мови, функція), ситуативною (дискурс - висловлення, взаємодія форми та функції). За всім розмаїттям його дефініцій вимальовуються щонайменше дві теоретичні моделі, що конституюються на засадах комунікативної лінгвістики: дискурс > текст, дискурс > комунікація. Визначення поняття „дискурс” через поняття „текст” свідчить про спорідненість цих явищ, а визначення дискурсу через поняття „мовлення” - про їх динамічність / статичність. З одного боку, дискурс позначає конкретну комунікативну подію, яка, фіксуючись у текстах і в усному мовленні, здійснюється у чітко визначеному та когнітивно зумовленому комунікативному просторі. Мікрорівнем креативної моделі тексту є точка зору наратора і/або персонажа у процесі внутрішньотекстової комунікації, яка розуміється як взаємовідношення різних дискурсів, зафіксованих у тексті: дискурсу тексту і дискурсу персонажів, дискурсу про дискурс, дискурсу в дискурсі (свого і чужого).Дослідження оповідного дискурсу англомовного модернізму та постмодернізму з позицій лінгвістичної, наративної і когнітивної поетики розвязує важливу теоретичну проблему, яка має наукове значення і уможливлює прикладний ефект у вивченні іноземних мов. Обєктивація ОД в площині дискурсних зон наратора й персонажа дає підстави констатувати факт його своєрідного вживання в англомовній пост/модерністській художній літературі ХХ ст. Форми та способи ОД одиниці структури художнього тексту з їх внутрішньою та зовнішньою організацією мовних засобів групуються під певним кутом зору відповідно до їхньої прагматики та цільового спрямування. Це стосується вербальних і невербальних засобів і способів зображення мовомислення персонажа, генетично повязаних з розмовним мовленням і з текстовою комунікацією, які у творчості письменників пост/модернізму набувають гетерогенного смислу і полівалентної художньої орієнтації. Поширення в англомовній прозі пост/модернізму набуло інтегроване використання ендофазних і екзофазних способів передачі мовомислення персонажів, як вияв їхнього деструктивного світосприйняття навколишньої дійсності.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
