Спрощені режими оподаткування в системі державної підтримки малого підприємництва. Порівняльна характеристика традиційних підходів та альтернативних моделей оподаткування малого бізнесу. Проблеми та недоліки оподаткування малого бізнесу в Україні.
Оподаткування малого бізнесу Курсова робота з фінансів Вступ Актуальність теми дослідження. Воно забезпечує вирішення багатьох соціально-економічних проблем перехідного періоду і до становлення ринкових відносин: сприяє насиченню ринку товарами та послугами, наповненню доходної частини бюджету, стимулює структурні зміни в економіці, створює робочі місця. Практично всі держави здійснюють регулювання підприємницької діяльності шляхом намагання оптимізувати дію двох протилежних її функцій: стимулюючої, яка сприяє свободі розвитку підприємництва, і фіскальної, яка забезпечує виконання державою своїх повноважень. Підприємництво в Україні розвивається вже понад 15 років, але воно ще не зайняло значної ніші в її господарському комплексі. Держава постійно шукає нові форми організації виробництва, шляхи підвищення розвитку економіки і зменшення податкового тягаря, що лягає на плечі підприємств. Для досягнення цієї мети держава постійно шукає нові прогресивні способи і системи оподаткування. Питання доцільності збереження чинних спрощених режимів оподаткування набуває дедалі значнішого суспільного резонансу й особливої актуальності. Метою курсової роботи зумовлено виконання таких завдань: дослідити спрощені режими оподаткування в системі державної підтримки малого підприємництва; дати порівняльну характеристику традиційних підходів та альтернативних моделей оподаткування малого бізнесу; охарактеризувати проблеми та недоліки оподаткування малого бізнесу в Україні, напрями вдосконалення. Сутність спрощеної системи оподаткування полягає в тому, що для малих підприємств установлюється єдиний податок у визначеному відсотку до виручки від реалізації продукції замість цілого ряду податків, а саме: податку на прибуток, плати за землю, збору за спеціальне використання природних ресурсів, збору на відрахування до пенсійного фонду, збору на обовязкове соціальне страхування, комунального податку, збору до Державного інноваційного фонду. Для переходу до спрощеної системи оподаткування субєкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу Державної податкової адміністрації за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за один місяць до початку наступного календарного року за умови сплати всіх установлених податків та обовязкових платежів у поточному році. Так на єдиний податок можуть перейти: фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції за рік не перевищує 500 тис. грн.; юридичні особи - субєкти підприємницької діяльності, в яких середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції за рік не перевищує 1 млн. грн. Перехід на єдиний податок звільняє юридичну особу від сплати: податку на прибуток; плати (податку) за землю; збору за спеціальне використання природних ресурсів; збору на обовязкове державне пенсійне страхування; збору на обовязкове соціальне страхування; відрахування на будівництво і ремонт автодоріг; комунального податку; плата за патенти; збору за видачу дозволу на розміщення обєктів торгівлі і сфери послуг; внесків у Фонд соціального захисту інвалідів. Субєкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу: розрахунок про сплату єдиного податку; декларацію про сплату податку на додану вартість (в разі обрання ставки 6%); платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів [15, 264]. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 %; до відповідного місцевого бюджету - 23 %; до Пенсійного фонду України - 42 %; на обовязкове соціальне страхування - 15 %. Свідоцтво, а також Довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку повинні знаходитися на робочому столі платника або найманого працівника та предявлятися представникам контролюючих органів, які мають відповідні функціональні повноваження на здійснення перевірки. Громадяни-підприємці, що вибрали спрощену систему не сплачують: прибутковий податок з громадян (тільки у частині доходів найманих працівників); плату (податок) за землю; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір на обовязкове соціальне страхування; податок на промисел; збір на обовязкове державне пенсійне страхування; збір за видачу дозволу на розміщення обєктів торгівлі і сфери послуг; внески в Державний фонд сприяння зайнятості населення; плата за торгові патенти. Отже, Відповідно до Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, субєктів малого підприємництва з 1 січня 1999 p. введена спрощена система оподаткування малого підприємництва. Порівняльна характеристика традиційних підходів та альтернати
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
