Оподаткування діяльності банків - Курсовая работа

Вступ оподаткування банківський правовий Банківська система - сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють в рамках загального грошово-кредитного механізму. Включає Центральний банк, мережу комерних банків і інших кредитно-розрахункових центрів. Комерційні банки здійснюють усі види банківських операцій. Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень закону «Про банки і банківську діяльність». Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій. Дослідженню специфіки системи оподаткування банків і розробці напрямів податкового стимулювання їх фінансово-інвестиційної діяльності присвячені роботи багатьох учених, серед них: Н. Агафонова, С. Буряк, М. Бутильков, О. Борисов, Д. Бекерська, А. Бризгалін та інші. Аналіз наукових публікацій показує, що дослідження окремих питань оподаткування банківської діяльності та рівня податкового навантаження банків знаходить своє відображення у працях таких вітчизняних та зарубіжних науковців: Бобкової І.Н., Валюка В.В., Гусєва О.В., Дзюби А.В., Євченко Н.Г., Клюско Л.А., Кузнєцової Л.В., Молодико К.Ю., Орлової В.О., Пашкурової Н.П., Петрова А.Ю., Петровської Н.В., Реверчук Н.Й., Сало І.В., Сербиної О.Г., Сіроткіної О.О., Соколовської А.М. Більшість робіт вітчизняних економістів спрямована на дослідження механізму адміністрування окремих видів податків банківськими установами та проблеми їх відображення в бухгалтерському обліку. Розглянути основні напрями вдосконалення оподаткування банківських установ. 1. Теоретичні засади оподаткування суб`єктів податкових відносин 1.1 Історичний аспект розвитку оподаткування банківської діяльності Історична наука не має достатніх відомостей про те, коли саме виникли банки, які операції вони виконували, що впливало на їхній розвиток. На думку ряду авторів, банк як особлива інституція товарного господарства виник не у звязку з розвитком товарно-господарських відносин (на ранніх стадіях товарного господарства), а тільки тоді, коли постала потреба в мережі спеціальних установ, які регулювали б заплутаний грошовий обіг і проводили в ширших масштабах кредитні операції. Вона велася з використанням різноманітних монет, що карбувалися як державами, так і містами і навіть окремими особами. Державному банку, заснованому в 1860 р., були надані, крім права здійснювати звичайні комерційні операції, й інші важливі функції. Держбанк мав три контори (Київ, Одеса і Харків) та 14 відділень (Чернігів, Ромни, Полтава, Кременчук, Катеринослав, Юзівка, Бердянськ, Феодосія, Севастополь, Херсон, Миколаїв, Камянець-Подільський, Житомир і тимчасове відділення в Ялті, що працювало щороку лише з 25 травня до 1 листопада). Загалом на території України напередодні революції 1917-1921 рр. було створено широку мережу кредитно-банківських установ з багаторівневою структурою, що охоплювала всі галузі аграрно-індустріальної економіки регіону й була міцно інтегрована в загальноімперську грошово-кредитну систему, а через неї - і в європейську. У результаті споконвічна ринкова орієнтація банківського сектора, використання ним ринкових методів та інструментів в умовах економічної кризи, що поглиблювалася, призвели до перетворення його в замкнуту систему, що використовувала реальний сектор для вилучення з нього фінансових ресурсів. Ситуація, що склалася в кредитно-банківській сфері, призвела до поглиблення економічної кризи і спричинила руйнівні процеси в господарському комплексі країни. І у банківській сфері це спостерігається на практиці - банки отримали 32 млрд грн збитків у 2009 році під час кризи ліквідності через вилучення капіталів і система продовжує давати збитки в цілому.