Описи Київського (1869 р.), Одеського (1871 р.) та Харківського (1871 р.) військових округів: історія створення та джерельна основа документів - Статья

Південні та Південно - західні губернії Російської імперії було включено до складу Київського військового округу (Київська, Подільська та Волинська губернії), Одеського військового округу (Херсонська, Таврійська, Катеринославська губернії та Бессарабська область) та Харківського військового округу (у 1888 р. ліквідований; Харківська, Полтавська, Чернігівська, Курська губернії передані до складу Київського військового округу; Воронезька, Орловська - до Московського). Дослідження процесу продуку - вання військово-топографічних військових округів Російської імперії та особ - ливостей їхнього відкладення відбувалось із залученням: 1) діловодної документації (звіти про діяльність Військово-вченого комітету Головного штабу російської армії за 1869, 1870, 1871, 1872 рр.; звіти про діяльність Військового міністерства за 1865 та 1871 рр.); 2) законодавчих актів, наприклад, «...Положения о губернском и уездном управлении в губерниях Царства Польского»; 3) статистичних матеріалів (військово-топографічних описів Київського (1869 р.), Харківського (1871 р.), Одеського (1871 р.) військових округів). Мі-лютина, у 1865 р. було затверджено «Программу для составления сборников военно-статистических сведений по губерниям и областям» та Програму для військово-статистичних описів округів (за її основу було обрано «Программу для составления сборников военно-статистических сведений по губерниям и областям», додавався лише шостий розділ «Сведения поадминистративной части»). Після формування первинної джерельної бази описів, затвердження кандидатур укладачів (редакційні роботи виконували офіцери Генерального штабу, що здебільшого перебували при штабах дивізій або військових округів), поширення серед учасників обстеження програмних документів, затвердження графіка виконання картографічних та описових робіт офіцери Генерального штабу розпочали роботу над створенням описів та картографічних матеріалів до них. Гейдена, а саме: побутування різних концептуальних підходів до методики та методології упорядкування описів; відсутність належного державного фінансування військово-топографічних експедицій, активна ротація у складі їхніх учасників; недостатня кількість репрезентативних та достовірних джерел з історії заселення та господарського освоєння окремих регіонів російської держави; відмова місцевої влади від співпраці з керівниками та учасниками військово-топографічних експедицій; нестача необхідної кількості примірників програмних документів для упорядкування ВТО (наприклад, «Программы для составления сборников военно-статистических сведений по губерниям и областям» (1865 р.); перманентні територіально-адміністративні реформи, що призводили до інформаційного оновлення чернеток описів після чергової змі - ни внутрішніх кордонів Російської імперії; відсутність необхідної кількості перекладачів (або носіїв шведської, фінської, молдавської мов), які б працювали у складі військово-топографічних експедицій у національних районах Російської імперії; розробка програмних документів обстеження без урахування політичної та соціально-економічної ситуації в окремих районах російської держави (побутування в регіоні традиційного економічного устрою, по ширен - ня норм звичаєвого права, збереження традицій місцевого самоврядування (наприклад, системи станично-хутірського управління), загострення політичної ситуації в регіонах та подолання їхніх наслідків (наприклад, після польського повстання в Царстві Польському та на Правобережній Україні).