Оперно-режисерська діяльність Ірини Молостової - Автореферат

В осмисленні сучасного оперного мистецтва все чіткіше простежується розуміння ролі режисера як організатора театрального колективу, ідейного і художнього творця вистави, автора її загальної концепції та сценічного втілення. Молостова плідно співпрацювала з Маріїнським театром (Санкт-Петербург), де здійснила постановки опер “Псковитянка” М. простежити становлення творчої майстерності режисера І.О.Молостової в контексті розвитку українського оперного театру; Для розвязання поставлених завдань застосовувалися такі методи дослідження: аналітичний, що полягає у вивченні мистецтвознавчо-культурологічної літератури з питань історії, практики та проблем оперної режисури; пошуковий - реалізований шляхом ретельного аналізу і виокремлення з оперного репертуару творів, що стали основою оперно-режисерського доробку І.О.Молостової; теоретичний, що дає змогу узагальнити характерні риси творчості І.О. узагальнено та виокремлено специфічні риси творчої майстерності І.О.Молостової як режисера, що реалізовувалися в річищі інтенсивних пошуків нових виражальних засобів оперної режисури;„Проблеми співвідношення музики та драми в оперній виставі” розкриваються особливості оперного мистецтва, уточнюються поняття „драма”, „драматичність”, „опера”, „оперне лібрето”, „оперна партитура” тощо. Станішевського: „Режисура в сучасному українському музичному театрі”, „Оперний театр Радянської України”, „Національна опера України” та ін., що розкривають історичний шлях, творчі пошуки та досягнення українського оперного мистецтва. Опера - це драма, в якій поряд із текстом та іншими видами мистецтва провідну роль відіграє музика. В опері музично-театральне втілення підпорядковується загальносценічним законам, однак у драмі головним виражальним засобом є поетичний зміст слова, тоді як в опері його роль відіграють музика і образність розспіваного слова. Лібрето, як правило, є лише схемою, за якою в опері засобами музики реалізуються образи, почуття, думки й узагальнення.Молостової на ниві оперної режисури з самого початку її творчої діяльності виражалися в оновленні сценічних форм, у наповненні оперних вистав вітчизняної та світової класики новим емоційним змістом, створенні художньо та психологічно переконливих сценічних образів. З огляду на це свіжістю й оригінальністю режисерської інтерпретації вражала здійснена нею у 1959 році постановка лірико-комічної опери російського композитора В.Шебаліна „Приборкання непокірної” (лібрето А.Гозенпуда, за мотивами однойменної комедії В. Шекспіра), в якій стрімка динаміка й точність психологічного та пластичного малюнку образів вимагала від акторів майстерного перевтілення, щирості у виявленні почуттів та відповідної граціозності. режисура оперний театр молостова Режисерське прочитання спектаклю вражало ретельно продуманим та глибоко філософським мізансценічним малюнком, що надало цій постановці, як і всім її виставам, емоційної насиченості, єдності стилю, але водночас розкривало власну індивідуальність кожного з виконавців (М. „Постановка опери „Катерина Ізмайлова” - вершина режисерської майстерності І.О.Молостової” присвячено аналізу постановки опери „Катерина Ізмайлова” Д.Шостаковича (лібрето композитора за повістю М.У висновках викладено основні результати дослідження, найважливішими з яких є: ° Аналіз українського оперно-постановочного мистецтва другої половини ХХ століття доводить, що в процесі становлення і розвитку оперно-режисерської школи, завдяки взаємодії традицій і новаторських тенденцій виробилася нова цілісна система образно-смислового втілення музичного твору. ° Вивчення режисерської практики І.О.Молостової дало можливість глибше розкрити роль режисера в сучасному оперному театрі, що полягає у загальному ідейно-художньому вирішенні оперної вистави, у відтворенні цілісності її драматургічної побудови, у психологічному розкритті характерів її героїв. Режисерські ідеї І.О.Молостової надавали виставам значного естетичного імпульсу, нових образних рішень, що, у свою чергу, істотно позначалося на якості їх сценічного втілення. Молостової дозволило визначити його головні особливості, а саме: - наявність цілісної режисерської ідеї, що надає сценічній дії значного творчого імпульсу і стає важливою передумовою створення принципово нових образних рішень; ° Вивчення творчих підходів І.О.Молостової до сценічного втілення оперних вистав визначило основні режисерські методи, серед яких особливо важливими є: - робота над літературно-музичним першоджерелом, визначення індивідуально-неповторних рис персонажів опери; мотивація їх поведінки;Соловяненко А.А. Оперна режисура: співвідношення музики і драми // Вісник КНУКІМ. „Катерина Ізмайлова” у творчості Ірини Молостової // Культура і мистецтво у сучасному світі: Наукові записки КНУКІМ.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У 3 ОДНООСІБНИХ СТАТТЯХ, ОПУБЛІКОВАНИХ