Особливості драматургії та композиції лібрето опер Франца Шрекера "Далекий дзвін", "Іграшка" та "Христофорус". Зв’язок фабул лібрето опер Шрекера з оперними сюжетами ХІХ-ХХ століття. Місце творчості Шрекера у західноєвропейській музичній культурі.
Музикознавці завжди висловлювали діаметрально протилежні думки про творчість Ф. Шрекера. Дослідники констатували відсутність у автора яскравого, індивідуального стилю, зараховуючи його до композиторів-еклектиків. В цей же час у західноєвропейських країнах здійснюються постановки опер композитора, а також зявляються аудіозаписи його творів. Лише на межі ХХ-ХХІ століть у російському музикознавстві зявилися дослідження та статті, присвячені творчості Ф. Шрекера, що репрезентують ранній, зрілий та пізній періоди його творчості, а саме «Далекий дзвін» (1910), «Іграшка» (друга редакція, 1915), «Христофорус, або Видіння опери» (1929).Композиція лібрето опери «Христофорус» завдяки своїй завершеності (два акти, обрамлені вступом та постлюдією) нагадує оперу «Далекий дзвін». Так, в опері «Далекий дзвін» однією з головних ідей є пошук символу справжнього мистецтва, прекрасного і недосяжного дзвону, який у фіналі твору головний герой чує як музику сфер. Вейнінгера «Стать та характер», яку композитор вивчав у період написання опери «Далекий дзвін». Разом з тим, сюжети опер Шрекера заперечують концепцію Вейнінгера, оскільки у фіналах його творів жінка найчастіше очищується, звільнюється від руйнівної чуттєвості; а в опері «Далекий дзвін» стверджується гармонія між чоловічим і жіночим началами, між творчістю і коханням. У підрозділі 2.1 «Опера “Далекий дзвін” як дзеркало музично-стильових тенденцій рубежу ХІХ-ХХ століть» здійснено цілісний аналіз твору, виявлено особливості жанрової природи, музичної драматургії, вокальної та оркестрової партій, а також розглянуто образи-характери головних та другорядних персонажів.
План
Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
