Аналіз провідних тенденцій в сучасних інтерпретаціях творів Ж.-Ф. Рамо: автентичних постановок і експериментальних. Розгортання сюжету в оперних творах, зумовлене причинно-наслідковими зв’язками, які виявляються в найменших сценічних деталях і атрибутах.
Дивертисменти, які в опері бароко традиційно продовжують драматургічну лінію прологу і часто досить опосередковано співвідносяться з основним змістом сюжету, у режисурі М. Он не отделен от основной композиции оперы, а образы Юпитера и Юноны раскрыты более полно по сравнению с их музыкальными характеристиками. Рамо набула нового життя в концертних і сценічних версіях його творів - опер-балетів «Галантні Індії» в Національній опері Бордо (2014) і «Платеї» в Паризькій Опері Комік (2014), ліричних трагедіях «Кастор і Поллукс» у Паризькому театрі на Єлисейських полях (2014) і «Дардан» у Національній опері Бордо (2015). Режисер-постановник Іван Александр (Ivan Alexandre) детально стилізує спектакль, відтворюючи атмосферу барокової опери Королівської академії музики 30-х років XVIII століття: підсвічування рампи (знизу вгору), специфічний грим, витончено галантні пози й жести, використання машинерії, завдяки якій боги літають. Досить вдалою режисерською модернізацією твору можна вважати і постановку «Платеї» в Національній опері Рейну в Страсбурзі (2010) у підкреслено пародійно-гротескній манері.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
