Механізм реалізації виробничої стратегії в оперативному плануванні. Необхідність підвищення гнучкості виробництва. Шляхи реалізації стратегічних задач на прикладі оперативної діяльності конкретного підприємства, головні критерії оцінки їх ефективності.
На даному етапі в теорії і практиці управління промисловим підприємством здійснюється пошук форм і методів, які б відповідали вимогам ринкової економіки. Дисертація виконувалась в рамках держбюджетної теми Київського національного університету технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України «Економічні та соціально-політичні проблеми роздержавлення України», за проблемою «Техніко-організаційне та економічне удосконалення виробництва в умовах ринкової системи господарювання» (шифр 6.16.ДБ, № держреєстрації 0199U003013) (у рамках теми автором розроблено методи регулювання виробничо-збутових процесів з метою відносно повного завантаження потужностей та забезпечення ритмічності роботи підприємства, що дозволяє виконувати виробничо-збутові плани та використовувати резерви зниження собівартості продукції). Для досягнення зазначеної мети було поставлено і вирішено такі задачі: визначено методологічні засади переходу від показників виробничої стратегії до показників оперативних планів та особливості відповідних планових робіт в системі управління, що склалася на швейних підприємствах; Для побудови системи планів розвитку виробництва застосовувались методи аналізу та синтезу, методи системного та програмного підходу; для обґрунтування необхідності підвищення гнучкості виробництва в умовах реалізації виробничої стратегії - методи порівняння та історичного підходу; для аналізу методів ОВП - метод порівняння. До найбільш важливих результатів відносяться такі: уперше: виявлено залежність методів оперативно-виробничого планування від особливостей обраної стратегії виробництва, що робить необхідним їх перегляд при здійсненні стратегічних змін, які проводяться відносно обсягів та асортименту продукції, виробничої структури та форм організації виробництва;В процесі реалізації виробничої стратегії такі зміни підлягають плануванню, що передбачає розробку планів на всіх рівнях управління: стратегічних програм і планів шляхом структурної декомпозиції стратегії - стратегічне планування; тактичних програм шляхом структурної декомпозиції заходів стратегічних планів і дезагрегації поточних цілей - обємне чи агрегатне планування; оперативно-календарних планів (визначення складу та послідовності етапів виробничого процесу за часом, оцінка їх тривалості) - календарне планування; виробничих графіків (визначення кількості необхідних ресурсів, строків виконання етапів та операцій виробничого процесу) - оперативне планування; організаційних планів (розподіл функцій і відповідальності за виконавцями) - організаційне планування. Механізм реалізації виробничої стратегії в оперативному плануванні має два елементи: вибір тактики виробництва та послідовна конкретизація заходів стратегічного плану в тактичних програмах з урахуванням поточних цілей і ресурсних обмежень; вибір методики оперативно-виробничого планування (ОВП) і відображення заходів тактичних програм в оперативно-календарних та організаційних планах. Рішення щодо типу виробництва є складовою стратегії виробництва, тому реалізація певної стратегії потребує відповідних методів ОВП. Підвищення гнучкості виробництва у світовій практиці стало можливим завдяки розвитку технічних та організаційних засобів, розвитку систем управління та планування. Обєднання процесів управління виробництвом і збутом в системі маркетингу обумовлює єдність процесів управління гнучкістями виробництва і збуту.Ефективність та гнучкість такого виробництва, як показують інші дослідження, залежить від рішення трьохрівневого комплексу задач оперативно-виробничого планування (ОВП): I рівень - задача щоквартального (місячного) узгодження річної виробничої програми з потужностями та ресурсами підрозділів (обємне планування методами лінійного програмування); II рівень - задача розробки міжцехових планів з деякою свободою показників (календарне планування інтуїтивними методами з урахуванням спеціалізації підрозділів); III рівень - задача завантаження потужностей та використання ресурсів в конкретному підрозділі (з використанням графічних методів). Крім того, порівняння фактичних показників гнучкості виробництва та збуту дозволяє оцінювати збалансованість показників виробничих та збутових планів, що може прискорити процес регулювання виробничо-збутової діяльності підприємства на основі збалансованості: кількості асортиментних позицій (УСВИРОБНИЦТВО УСЗБУТ), обсягів виробництва та збуту (С виробництво С збут), кількості запусків та відвантаження виробів, що виробляються та реалізуються (ПС виробництво ПС збут,), у тому числі у розрахунку на один вид виробу (Ц виробництво Ц збут). УС виробництво С збут ПС виробництво > ПС збут Ц виробництво > Ц збут Така сама ситуація, але для окремих товарних позицій характерно невисокий рівень попиту, що при великих запасах свідчить про накопичення сезонної продукції. УС виробництво << УС збут С виробництво << С збут ПС виробництво << ПСЗБУТ Ц виробництво << Ц збут Продукція могла бути вироблена в минулому році та відвантажена на початку поточного.
План
Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
