Аналіз обстановки, що створилася на півдні німецько-радянського фронту весною 1942 р. Планування і прийняття рішення на проведення наступальної операції Південно-Західного фронту Червоної армії в травні на харківському напрямі, співвідношення сил.
Причини умовчання з боку радянських і російських військових істориків полягає в тому, що Червона Армія програла тоді практично всі битви з вермахтом. Після війни у радянській військово-історичній літературі описувалися перемоги Червоної Армії, проте соромливо умовчували про власні прорахунки і невдачі. Завданням даної статті є правдиве висвітлення планування і прийняття рішення на проведення наступальної операції Південно-Західного фронту (ПЗФ), яка проводилася в травні 1942 р. на харківському напрямі і що зявилася прикладом невдалих дій військ. Радянське військово-політичне керівництво мало намір закріпити стратегічну ініціативу, яка була завойована Червоною армією в грудневих битвах 1941 р. і розвинути досягнутий успіх, а також посилити натиск на противника. Жуков висловив заперечення проти одночасного наступу усіх фронтів і пропонував взимку продовжити наступальні операції лише на західному напрямі, де противник ще не встиг відновити боєздатність своїх військ після грудневої поразки [7, с.Задумом операції передбачалося нанесення військами фронту двох ударів по напрямках, що сходяться, на Харків: головного - силами 6-ї армії (командуючий генерал - лейтенант А.М. Малиновський) повинні були міцною обороною південної сторони барвенківського виступу забезпечити з півдня головне угрупування ПЗ фронту [13, с. Після виконання арміями найближчих завдань намічалося ввести в прорив: в смузі 6-ї армії - 21-й і 23-й танкові корпуси; в смузі оперативної групи - 6-й кавалерійський корпус і танкову бригаду; в смузі 28-ої армії - 3-й гвардійський кавалерійський корпус. Військам ПЗ фронту належало прорвати оборону противника, що складалася з головної смуги (глибини 8-12 км), відсічних позицій, а також другої і третьої смуг. Характерною особливістю організації управління військами було те, що головнокомандуючий напрямом і начальник штабу були одночасно відповідно командувачем і начальником штабу Південно-західного фронту.
План
План Ставки ВГК ґрунтувався на принципі: одночасно і оборонятися і наступати.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
