Аналіз музично-сценічної версії "Бориса Годунова", запропонованої каталонським режисером К. Бієйто. Виявлення головних ознак опери як відкритого твору з перспективами різноманітної оптики сприйняття і протилежних режисерсько-виконавських інтерпретацій.
Виявлено ознаки цієї опери як відкритого твору з перспективами різноманітної оптики сприйняття і протилежних режисерсько-виконавських інтерпретацій. Про динамічність «Бориса Годунова» свідчать: семантична невичерпність, відкритість фіналу, гнучка інтонаційно-драматургічна структура опери (можливість постановки будь-якої з авторських редакцій, навіть їх синтезуючого варіанту), провокуюче двоїста образна система (Борис Годунов, Самозванець, епоха Смутного Часу), динамічність творчого процесу композитора тощо. Про це свідчить посилення агресивних імпульсів у трактовці більшості персонажів (багато хто з героїв, навіть Шинкарка - убивці й душогуби), так і вилучення з опери життєрадісних ігрових епізодів (Пісня Мамки, гра в хльост, небилиця Федора), які, крім яскравого народнопісенного колориту, створюють типове для М. Оперу «Борис Годунов» можна вважати невмирущою соціокультурною матрицею, певним концептом-макротекстом, який, доки існують тоталітарні системи, приречений жити вічно. Спочатку стисло зупинюсь на проблемі інтерпретації як унікальної форми буття твору в часі, як індивідуалізованого процесу співтворчості, яка здійснюється між автором, його текстом та інтерпретатором.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
