Опіка за римським приватним правом та сучасним цивільним законодавством України - Автореферат

На сьогодні в Україні спостерігається постійне збільшення кількості дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - це понад 96 тис. осіб, з них майже 62 тис. перебуває у закладах для дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Зокрема, це зясування позиції законодавця стосовно можливості і підстав представництва інтересів малолітніх дітей; вимог до особи, яка може бути призначена опікуном; сутності та визначення меж повноважень опікуна; участі малолітніх осіб у підприємницькій діяльності; встановлення наслідків неналежного виконання обовязків опікуном тощо. Встановлення фундаментальних засад опіки за римським приватним правом, як правового інституту, дає можливість оцінити досягнення сучасного законодавства України та визначити перспективи і напрямки його розвитку у сфері регулювання відносин опіки. охарактеризувати правове регулювання відносин опіки у сучасному цивільному законодавстві України та визначити характер (тип, вид, форму) рецепції у ньому положень римського приватного права щодо опіки; За допомогою порівняльного аналізу норм римського та сучасного цивільного права України показана подібність підстав та порядку встановлення опіки, вимог до опікуна та порядку здійснення ним діяльності в інтересах підопічного. доводиться, що у сучасному цивільному законодавстві України рецепція римсько-правових рішень щодо опіки відбувалася, головним чином, опосередковано - через законодавства, передусім, таких західноєвропейських країн, як Австрія, Німеччина, Польща та Франція, у формі використання ідей, принципів та окремих правових рішень, розроблених у Стародавньому Римі. на підставі аналізу норм римського права та законодавства сучасних європейських країн, а також засад і тенденцій розвитку відповідного правового інституту в Україні сформульовано визначення опіки над фізичними особами як комплексного інституту цивільного, сімейного, адміністративного, цивільного процесуального та адміністративного процесуального законодавства, в межах якого відбувається правове регулювання відносин з приводу доповнення обсягу дієздатності малолітніх та недієздатних фізичних осіб, а також виховання малолітніх осіб, які залишилися без батьківського піклування. обґрунтовується теза про те, що у сучасному цивільному законодавстві, відповідно до основних напрямків розвитку традицій приватного права, інститут опіки охоплює норми не лише матеріального, але й процесуального права (як цивільного процесуального, так і адміністративного процесуального права). на підставі порівняльного аналізу цивільного законодавства України та інших правових систем стверджується, що законодавство про управління майном підопічної особи потребує внесення змін, відповідно до яких установником управління майном підопічної особи має бути визнано лише орган опіки та піклування.У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження та характеризується ступінь вивчення проблеми, формулюються мета і завдання, обєкт і предмет дослідження, називаються використані методи дослідження, розкриваються наукова новизна одержаних результатів, їх наукове та практичне значення, наводяться відомості про апробацію та впровадження одержаних результатів.Зазначається, що термін "опіка" означає не лише правовий інститут, але й діяльність відповідних органів, опікунів щодо захисту прав і законних інтересів осіб, над якими встановлено опіку. Опіка встановлюється у тих випадках, коли фізична особа в силу малоліття чи стану здоровя не має повного обсягу дієздатності і, відповідно, не може самостійно реалізовувати свої права, набувати нових прав, виконувати покладені на неї обовязки, захищати свої права і законні інтереси. Зокрема, зазначається, що головна різниця між опікою та піклуванням полягає в обсязі цивільно-правових обовязків, які відповідно до законодавства покладаються на опікунів та піклувальників, виходячи з обсягу дієздатності опікуваних та підопічних. У другому розділі "Опіка за римським приватним правом" досліджуються історичний розвиток та особливості інституту опіки за римським приватним правом, визначається поняття, аналізуються характерні риси та зміст цього інституту. Виділено два етапи у формуванні інституту опіки за римським правом: 1) початок формування опіки та піклування у добу раннього римського права (права республіканського Риму), коли опіка та піклування не мали на меті забезпечення інтересів недієздатної особи, а зводилися до права опікуна (найближчого родича та спадкоємця опікуваної особи) управляти майном опікуваного;У підрозділі 3.1 "Поняття та сутність інституту опіки за цивільним законодавством України" розглядаються питання розвитку правового регулювання інституту опіки у контексті становлення вітчизняного цивільного законодавства України, надається визначення понять "опіка" та "опіка над фізичною особою", характеризуються їх ознаки, проводиться розмежування з суміжними формами здійснення турботи про дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Мето

Основний зміст