Онтологія вторинного фразеотворення в різноструктурних мовах - Автореферат

Динаміка номінативного фонду мови як наслідок дії власне мовних та екстралінгвістичних факторів детермінує стійкий інтерес науковців до проблем слово-та фразеотворення, а в контексті домінуючого в сучасному мовознавстві лінгвокультурологічного напрямку - особливо до вивчення національно маркованих утворень, серед яких значну частку складають фразеологічні одиниці (далі - ФО) як такі, що за умови прозорої внутрішньої форми зберігають память про матеріальну та духовну історію народу. Єрмакова, 2008 р.); був розпочатий фразеографічний опис похідних ФО, включаючи ті, що виникли як наслідок активного творчого втручання - на кшталт постмодерністської гри зі словом - в структуру базової ФО (Х. Проте здебільшого ані в теорії, ані у фразеографічній практиці узуальні та оказіональні похідні ФО послідовно не розмежовуються, що унеможливлювало рельєфне відображення загальної картини процесу вторинного фразеотворення. Таким чином, актуальність дослідження визначається як активним вторинним фразеотворенням у сучасних національних мовах та інтересом до похідних ФО з боку мовців (про що свідчать численні фразеографічні перевидання), так і необхідністю дати узагальнення та пояснення щодо процесу утворення нової ФО на базі існуючої з урахуванням сучасних підходів та принципів аналізу мовного матеріалу, які узгоджують напрацювання класичної фразеології з культурним та філософським контекстом сьогодення. визначити роль внутрішньої форми твірної ФО при породженні похідної одиниці та дослідити основні мотиваційні чинники вторинного фразеотворення;У першому розділі «Загальна характеристика вторинних фразеотворчих процесів» проаналізовано термінологічний апарат у сфері фразеотворення та основні підходи до інтерпретації процесів утворення похідної ФО; схарактеризовано твірну базу вторинного фразеотворення та визначено фразеотворчий потенціал її одиниць; встановлено критерії розмежування нової похідної ФО та варіанта ФО; запропоновано підхід до визначення ономасіологічної структури похідної ФО. Однак не всі одиниці з такими ознаками за своїми структурно-семантичними особливостями можуть становити потенційну твірну базу вторинного фразеотворення. За умови відриву варіанта ФО від варіантного ряду, до якого він належить, і перетворення його у нову сутність - самостійну синонімічну одиницю, варіантний рівень можна розглядати як проміжний етап вторинного фразеотворення, а відношення між двома процесами як включення. Ономасіологічним базисом при утворенні похідної ФО сестры по оружию ‘жінки-однодумці, близькі подруги, які багато пережили разом’ на базі ФО братья по оружию ‘однодумці, близькі люди, які багато пережили разом’ є ‘жіноча стать’, виражена за допомогою лексеми-компонента сестры та водночас відсутністю компонента братья (хоча - зауважимо - він експлікує в композиційній семантиці твірної ФО сему ‘люди’, а не ‘особи чоловічої статі’). Похідні ФО - продукт вторинного фразеотворення, етапи якого схематично можна представити так: твірна ФО ( структурно-семантичне / лексико-семантичне перетворення) > оказіональна ФО > потенційна ФО ( узуалізація) > похідна ФО. або: твірна ФО ( лексичне перетворення) > оказіональний варіант ФО > потенційний варіант ФО ( узуалізація) > узуальний варіант ФО ( втрата одним з варіантів внутрішньої форми) > синонімічна ФО.Вторинне фразеотворення - це процес, у результаті якого на базі наявних у мові фразеологічних одиниць створюються нові, похідні фразеологічні одиниці, що заповнюють номінативні лакуни, на противагу розвитку варіантності, яку можна розглядати як вияв надлишковості у мові. З усіх фразеологічних одиниць, що складають твірну базу вторинного фразеотворення, образно вмотивовані ФО мають найвищий фразеотворчий потенціал. Вторинне фразеотворення може бути тривалим процесом набуття одиницею стійкості та відтворюваності, разом з тим за певних умов, наприклад, при використанні у популярних кінофільмах, піснях, телепередачах може бути практично миттєвим. За співвідношенням формально-змістової структури твірної та похідної ФО, що є вихідною та результативною одиницями, процеси вторинного фразеотворення можуть бути внутрішньоструктурними та міжструктурними. Крім того, що вторинне фразеотворення націлене на заповнення номінативних лакун, транспозиційні процеси всіх типів у сфері вторинного фразеотворення зумовлені синтаксичним фактором, який починає діяти у мовленні та спричиняє зміни ФО, у результаті яких похідна одиниця здатна виконувати нову синтаксичну функцію, займати нову синтаксичну позицію.

2. Основний зміст роботи