Онтологія в сучасній французькій філософії - Автореферат

На зламі століть, а тим більше - тисячоліть, філософія прагне осмислити досягнення минулого, визначити домінуючі парадигми сьогодення, окреслити шляхи майбутніх інтелектуальних розвідок. Теперішня ситуація зміни тисячоліть не стала винятком із цього правила, оскільки сучасна філософія не відмежовується від пошуку нових цінностей, котрі мають оптимізувати життєвий світ людства і реанімувати духовну культуру, навпаки - саме філософія здійснює узагальнення здобутків сучасників, інколи навіть випереджаючи їхні духовно-моральні новації. Саме цей взаємообмін вимагає від філософії модернізації старих і створення нових понять і принципів, дослідження духовно-ціннісних векторів культури і критичного осмислення досягнень людського духу. Сьогодні філософії властива філіація ідей: кожний філософ обовязково шукає опертя у спадщині своїх попередників (не завжди відкрито визнаючи це), але при цьому прагне додати власний доробок. Дельоза виступає виголошена на сторінках "Логіки смислу" теза про те, що філософія зливається з онтологією, яка у свою чергу контамінується з одноголоссям Буття.У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, аналізується ступінь розробленості проблеми, визначено обєкт, предмет, мету та завдання дослідження і звязок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначається її теоретична та методологічна основа та джерельна база, сформульовано концептуальні положення. які визначаються новизною і виносяться на захист. У другому розділі "Новий вимір сучасності у розвідках французьких філософів другої половини ХХ ст." розкрито різні точки зору на сутність теперішнього стану суспільства, історії й філософії, визначено співідношення модерної і постмодерної філософії, доведено, що постмодерн несумісний із жодними "ізмами", оскільки виступає проти будь-яких старих і нових гегемоністських зазіхань, визначені основні характеристики ризоматичної онтології Ж. Дисертантка зазначає, що у будь-якому випадку очевидним є факт, що постмодернізм виникає з приходом нової епохи, яка визначається глобальними історичними змінами у сприйнятті світу, людини, соціуму, мислення і виробництва. "автором проаналізовано сутність епохи модерну і доведено, що остання в історії людства охоплює собою новий і новітній час і має власні особливості у розвитку й потрактуванні соціуму, філософії та самої історії. Дельоза" автор знову звертається до творчості французького мислителя і обстоює думку, що провідною темою його обсервацій можна впевнено назвати тему Буття як єдиного, оскільки буття - це унікальна подія, де всі події сполучаються одна з одною, та тему однозначності Буття (lunivocite de LETRE), оскільки буття володіє єдиним змістом, є порожнім простором події всіх подій, яка виражається у нонсенсі смислом усіх смислів.У Висновках подано головні результати дослідження, повязані з поглибленням та систематизацією наукового бачення онтологічної складової сучасної французької філософії, розкриттям головних джерел її формування, визначенням особливостей її інтеграції у систему світової філософії. Доведено, що у минулому столітті онтологія перетворюється на передумову феноменології, епістемології, соціальної філософії та ін., тому що дослідження будь-якої проблеми безпосередньо залежить від позиції, яку займає дослідник у симуляційній конструкції реальності. Ця реальність визначає інтерпретацію буття і дослідника, і досліджуваного феномену, визначає їхнє місце в онтологічній структурі мислення та соціуму. Історія розвитку світової філософської думки має безліч прикладів появи течій на зразок "мета-", "нео-", "пост-", кожна з яких наводить ґрунтовні аргументи легітимності свого існування. Аргументовано, що однією з основних тенденцій філософії кінця ХХ ст. є розгляд проблем пізнання, істини та знання крізь призму комунікації, взаємодії індивідів, через поєднання проблем субєктивності з інтерсубєктивними моментами.

Основний зміст дисертації