Ономастика драматичних творів Лесі Українки - Автореферат

Територіально ж дія може локалізуватися в Європі - Україні ("Блакитна троянда", "Прощання", "Іфігенія в Тавріді", "Лісова пісня"), Росії (майже вся "Бояриня"), Древньому Римі ("В катакомбах", "Руфін і Прісцілла", "Адвокат Мартіан"), Греції ("Орфеєве чудо", "Оргія"), Франції ("Три хвилини"), Іспанії ("Камінний господар"); в Азії ("Одержима", "Вавілонський полон", "На руїнах", "Кассандра", "Айшата Мохаммед", "На полі крові", "Йоганна, жінка Хусова"); в Африці ("В дому роботи, в країні неволі"); в Америці ("У пущі"). Власні назви усіх цих творів релевантні хронотопові і значною мірою створюють його. Дослідники часом пишуть про нейтральність, емоційну безбарвність власних назв у Лесі Українки. Це дає підстави для твердження, що власні назви у драматичних творах Лесі Українки відіграють дуже вагому роль, і досконале розкриття змісту цих творів без урахунку функцій власних назв є неможливим. Практичне значення одержаних результатів зумовлене тим, що зібрання та різнобічна інтерпретація онімів у драматичних творах Лесі Українки 1) мають реально допомогти фахівцям - лесезнавцям враховувати онімічний компонент у своїх розвідках; 2) можуть бути використані режисерами-постановниками драм поетеси; 3) стануть у нагоді при укладанні коментарів до видання творів Лесі Українки (на разі такі коментарі містять певні неточності, лакуни і помилки); 4) дадуть матеріали для укладання в майбутньому "Словника української літературної ономастики ХІХ-ХХ ст.", потреба в якому нині гостро відчувається; 5) містять чимало даних для побудови спецкурсів з різних аспектів творчості Лесі Українки і з ономастики, а також для курсу історії української літературної мови.У "Вступі" обґрунтовано актуальність теми дисертації, зазначено звязок теми дослідження з науковою проблематикою установи, в якій виконана робота, сформульовано мету, методи та завдання дослідження, визначено наукову новизну роботи, окреслено теоретичну і практичну цінність одержаних результатів.І знаходить те унікальне втілення в онімному просторі своїх творчих задумів, коли імена починають діяти на художню викінченість і довершеність твору, - так народжується нерозривний моноліт, де кожний фрагмент можна збагнути лише у контексті всього твору, а іноді й всієї драматургії поетеси. Так, розпочавши у 1897 р. роботу над драматичною поемою, яка пізніше дістала назву "У пущі", поетеса не називає ні головного персонажа, ні інших персонажів іменами, вони одержують умовні імена: Скульптор, Сестра скульптора, Мати скульптора та ін. До діалогу "В дому роботи, в країні неволі" включно авторка або зовсім позбавляла своїх героїв узуальних імен, як у "Прощанні", "Грішниці" чи "Осінній казці", або іменувала тільки головних персонажів, як у "Вавілонському полоні" та "На руїнах", або, навпаки, наділяла іменами лише другорядну діючу особу ("Три хвилини"). Отже, займаючи досить невеликий за обсягом час - від написання першої драми "Блакитна троянда" (1896) до останнього завершеного твору "Оргія" (1913) пройшло 17 років, - драматургія Лесі Українки тим не менш з ономастичної точки зору творить два періоди, за якими й прослідковуємо здобутки ономатворчості поетеси. Проте ономастика драматичних творів і взагалі творів Лесі Українки залишається практично зовсім невивченою, її навантаження в художніх текстах, її роль у створенні цих текстів - незясованими.Компоненти онімного простору драматургії Лесі Українки // Науковий вісник Південноукраїнського держ.пед.ун-ту. Заголовки в драматургії Лесі Українки // Щорічні записки з українського мовознавства: Зб.наук.праць. Ономастичний простір драматичної поеми Лесі Українки "На полі крові" // Українська пропріальна лексика: Матеріали наукового семінару. Топонімія в драматургії Лесі Українки // Записки з українського мовознавства: Зб. наук. праць.

Основний змістОсновний зміст дисертації викладено в таких публікаціях автора: