Здійснення комплексного аналізу власних назв усіх поетичних творів Василя Стуса. З’ясовано специфічні особливості авторського онімного простору. Систематизація поетичного онімікону та виявлення кількісної динаміки онімів в ідіостилі поета В. Стуса.
В сучасних лінгвостилістичних дослідженнях аналіз і висвітлення специфічних особливостей ідіолекту майстрів красного письменства привертає активну увагу науковців, уможливлюючи не лише поглиблення відомостей про джерельні орієнтири й домінанти національного світобачення, а й виокремлення оригінальних авторських лінгвоментальних стратагем, що ілюструють самобутність і неповторність індивідуальної інтерпретації буттєвого простору (С.Єрмоленко, Л. Проте, опрацьовуючи художнє мовлення, вчені найчастіше звертаються до реконструкції апелятивного шару лексики, залишаючи онімні складники на периферії наукової кваліфікації, що, у свою чергу, зредуковує обєктивність і переконливість отриманих результатів, оскільки в систематиці ідіостилю письменника, його ментальному лексиконі онімія виступає вагомим компонентом, уособлюючи актуальні для авторської особистості поняття (О. Усвідомлення ролі власних назв у загальній архітектоніці художнього твору як репрезентанта особистісно-авторської картини світу послугувало поштовхом до активізації наукових пошуків у цьому напрямі, і вже в другій половині ХХ століття зявилися ґрунтовні дослідження класика ономастичної науки члена-кореспондента НАН України Ю. Карпенка. Специфіку онімного простору українських майстрів слова описано протягом останніх двадцяти років у низці наукових праць, зокрема присвячених творчості таких прозаїків, як М. Онімія українських поетичних текстів так само ставала предметом лінгвістичного аналізу, присвяченого як окремим сегментам онімного простору в діахронічній перспективі (Ковалевська 1993), так і зясуванню характерних закономірностей відбору та функціонування поет онімів у тканині художнього твору та виокремленню індивідуальних особливостей поетичного ідіостилю, систематизації й узагальненню всього авторського поетонімікону.У першому розділі дисертаційної роботи "Власні назви художнього тексту" розглянуто загальноприйняту класифікацію пропріальної лексики, визначено проблемні питання, що існують в ономастиці при виокремленні певних класів (різновидів) онімів. Це насамперед стосується антропонімів та топонімів, адже антропонімікон Стусових творів, аналіз їхнього використання у поетичних текстах майстра дає змогу встановити контактно-генетичні звязки, що були визначальними для становлення і формування особистості митця, його "формальні першовзірці" (Л. Стуса, виокремлюємо іменування постатей українського культурно-історичного кола, серед яких, у свою чергу, вирізняємо антропоніми на позначення реальних осіб - українських письменників, науковців, історичних діячів (Шевченко, Сковорода, Максимович, Довженко, Бортнянський, Петлюра) та іменування ірреальних, вигаданих героїв української літератури (Мавка, проклятий Марко) тощо. Антропоніми, як і топоніми, становлять репрезентативний розряд онімів у досліджуваному онімному просторі, хоч і поступаються топонімам за кількістю вживань. При цьому кількість назв українського топосу (80 топонімів 11 відтопонімних прикметників) більш ніж удвічі перевищує кількість назв російського топосу (32 топоніми 8 відтопонімних прикметників) та втричі - кількість назв "світового" топосу (29 топонімів 1 відтопонімний прикметник).Виявлено, що в обстежених текстах переважають такі розряди онімів, як антропоніми (160 одиниць, 232 уживання) та топоніми (161 одиниця, 475 уживань). Досить репрезентативні оніми античного кола (теоніми, міфотопоніми, міфоантропоніми - 32 одиниці у 60 вживаннях) та оніми біблійного кола (теоніми, міфоантропоніми, міфотопоніми - 30 одиниць у 76 вживаннях). Онімія Нового Завіту трохи поступається онімії Старого Завіту за кількістю, проте помітно перевищує її за частотністю (18 онімів Старого Завіту вжито 21 раз, а 12 онімів Нового Завіту - 48 разів). Топонімний сектор онімного простору Стусових поезій, так само репрезентативний (161 одиниця при 475 вживаннях), розподілено на український топос (91 одиниця при 333 уживаннях), російський топос (40 одиниць при 106 вживаннях) та інші топоси (30 одиниць при 36 вживаннях). Встановлення частотної динаміки ужитих в аналізованих творах онімів дає змогу встановити найважливіші, ключові для Стусової ментальності поняття: серед антропонімів - це пропріальні іменування Тараса Шевченка; серед топонімів - Україна, Дніпро, Київ, Колима / колимський; серед онімів античного кола - Харон як утілення смерті; серед онімів біблійного кола - Голгофа як символ страждань і смерті.
План
Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
