Аналіз основних складових та джерел індивідуального літературного стилю. Обґрунтування ролі онімних компонентів у структурі ідіолектного комплексу. Оцінка семантичного та стилістичного навантаження власних назв вжитих Є. Маланюком в своїх творах.
Маланюка до сьогодні ще не була обєктом лінгвістичного аналізу, хоч полівимірність лексико-семантичного рівня мовної тканини його творів (онімного - насамперед), самобутність дериваційного моделювання, характерологічність поетичного синтаксису свідчать про найвищий рівень його художньої майстерності, визначаючи загальну актуальність дисертаційного дослідження й максимальну релевантність джерельної бази роботи, оскільки деталізоване вивчення онімії одного дуже масштабного автора торує шлях для подальших узагальнень у царині відповідної лінгвостилістичної проблематики і вимагає подальших поглиблених студій. Маланюка, що прислужиться у виокремленні ідіолектних особливостей поета й уяскравить їх онімне насичення; 2) зіставленні провідних ідіостильових прикмет онімів у творах Є. Такий порівняльний аналіз передбачає не лише фіксацію кількісних показників онімної насиченості твору/творів, що, безумовно, є характерною ознакою художніх уподобань автора, а й зіставлення всієї амплітуди сенсових трансформацій власної назви в художньому контексті, розкриття її глибинних значеннєвих перспектив, скерованих на створення образної парадигми твору, його естетичної осі. Вінграновського виявив, що у першій збірці серед 155 віршів 129 містять власні назви, у другій - 242 вірші, у складі яких власні назви наявні у 106 віршах, тобто можна казати про домінування ономатворчих стратегій Є. Маланюка, представлений у збірках європейського періоду його творчості, засвідчує 1) вагомість онімних одиниць в індивідуальному стилі письменника; 2) позитивну динаміку онімних уживань, що ілюструє поглиблення й удосконалення творчої майстерності поета, реалізованої насамперед в активізації онімних компонентів, скерованих на уяскравлення художньої ідеї твору; 3) вплив позамовних факторів (еміграція) на особливості онімних використань, що виявляється, з одного боку, у зменшенні кількості власних назв (топонімів - передусім) на позначення українських реалій порівняно з неукраїнськими, хоч Україна залишається пріоритетним онімом, просякаючи всю творчість поета, проте, з другого - з розширенням їхньої значеннєвої амплітуди, яка змінила вектор з іменувань реалій «малої батьківщини» поета (Синюха, Ланівці) на Україну у всій її природній неосяжності; 4) активізацію творчого переосмислення онімних номінацій, уяскравлення їх образного потенціалу, реалізованого через оригінальні семантичні трансформації, метафоризацію, метонімізацію, порівняння, символізацію та інші тропи і фігури, серед яких беззаперечно панує антропоморфна метафора.Наголошено, що власні назви є найвагомішим складником письменницького ідіостилю, це доведено відповідним аналізом творчості видатних українських поетів М. Панують топоніми (396 назв) та антропоніми (362 назви). За ними йдуть теоніми (170 назв) та компоненти інших фреймів: хрононіми (41), ідеоніми (24), хрематоніми (11), астроніми (9), ергоніми (8), зооніми (1), що відбиває загальну ієрархію ядерних та периферійних онімних фреймів. Маланюка на сторінку припадає 1,63 оніма в 1,93 ужитку, проте від збірки до збірки ці показники коливаються, тим більше, коли йдеться про збірки різних періодів, де характеристика онімів, їх кількісний склад, пріоритетні назви могли істотно змінюватися. Так, в окремих збірках на перше місце можуть виходити і топоніми («Гербарій», «Земля й залізо», «Пята симфонія», «Проща», «Перстень і посох», причому в останній антропоніми за кількістю перебувають на третьому місці - після ідеонімів), й антропоніми («Стилет і стилос», «Земна Мадонна», «Перстень Полікрата», «Влада», «Остання весна», «Серпень»).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
