Онімічний аспект проблеми ідіостилю письменника (на матеріалі зіставлення антропонімії у романах Григорія Тютюнника "Вир" і Василя Земляка "Лебедина зграя") - Автореферат

Уже побачили світ докторська дисертація Л.Белея про антропонімію української літератури кінця XVIII - ХХ ст. й теоретичне докторське дослідження В.М.Калінкіна з літературної ономастики “Поетика оніма”, написані монографічні роботи Т.В.Немировської та О.Ф.Немировської про власні назви людей у творах М.Коцюбинського й О.Гончара, досліджені оніми історичної та гумористичної літератури в наукових працях Т.Б.Гриценко й Л.П.Кричун, захищено дисертації Г.П.Лукаш, М.Р.Мельник, Т.І.Крупеньовою, Л.І.Селіверстовою з ономастики творів В.Винниченка, Л.Костенко, Л.Українки та Яра Славутича. Зокрема ще не були обєктом дослідження у цьому плані твори Г.Тютюнника та В.Земляка, які досі розглядалися тільки з літературознавчих позицій. Романи Григорія Тютюнника “Вир” та Василя Земляка “Лебедина зграя” посідають у творчості письменників центральне місце. Отже, актуальність теми дисертації визначається і відсутністю праць, присвячених дослідженню ономастики Г.Тютюнника та В.Земляка, і настійною необхідністю детального вивчення та зіставлення антропонімних систем різних авторів для зясування онімічних компонентів письменницького ідіостилю. Вибір творів для аналізу продиктований єдністю їх сільської тематики (отже, обидва романи спираються на діючу систему сільського антропонімікону), хронологічною близькістю зображуваних подій і часу написання творів (1960-1962, 1971), а чи не передусім - їх художньою, зокрема антропонімічною досконалістю.Перший розділ “Антропоформула як засіб художнього позначення людей у художньому творі” присвячено розгляду онімного простору у художньому творі, поетиці оніма, визначенню поняття “антропоформула”, дослідженню ситуацій ужитку антропомоделей, які функціонують у романі Г.Тютюнника “Вир” і В.Земляка “Лебедина зграя”. У романі Г.Тютюнника “Вир” поіменовано 180 персонажів та згадуваних осіб, а у романі В.Земляка “Лебедина зграя” - 184. Порівнюючи функціонування повної (офіційної) форми імені у романах Г.Тютюнника “Вир” та В.Земляка “Лебедина зграя”, маємо констатувати, що у Г.Тютюнника дана антропомодель уживається із значною перевагою (43% проти 23,3%). У цілому Г.Тютюнник та В.Земляк досить активно використовують антропомодель “прізвище”, але кількісні показники ужитку цієї моделі у романі В.Земляка вищі, ніж у Г.Тютюнника (29,7% проти 16,5%). Антропомодель “повне імя прізвище” у романах Г.Тютюнника та В.Земляка належить приблизно однаковій кількості персонажів (48 і 39), однак у відсотковому відношенні кількість ужитків у романі В.Земляка значно вища, ніж у Г.Тютюнника (7,6% проти 3,3%).Виявлено домінування повної (офіційної) форми імені у романі Г.Тютюнника, який відтворив реальні норми міжособового спілкування у сільському середовищі. Використовуючи емоційно-експресивний потенціал народного іменникa, Г.Тютюнник уживає не лише суфіксальні демінутиви (від повної чи усіченої форми імені), а й квалітативи з негативним забарвленням (пейоративи), що належать до різних словотвірних типів (Йонька, Гошка, Кузь, Митяга та ін.). Уживання лише Тютюнником розмовної форми імені та андроніма (Параска Драчиха, Настя Гузійка, Галя Басаврючка) свідчить про відбиття автором глибоких традицій використання такої антропоформули у сучасній неофіційній системі іменування жінок. Назвотворчість В.Земляка вирізняє уживання антропомоделі “прізвище”, що є найчастотнішим у романі способом називання персонажів не лише у ситуаціях офіційного характеру, а й на побутовому рівні. Значно ширше, ніж Тютюнник, В.Земляк вживає антропомоделі повне імя прізвище, імя побатькові, розмовну форму імені прізвище, демонструючи їх функціонування у різних комунікативних ситуаціях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ