Окупація німцями Чернігівщини - Дипломная работа

ЗМІСТ Вступ Розділ І. Розчленування території Чернігівщини 1.1 Окупація німцями Чернігівщини 1.2 Установка нацистського «нового режиму» Розділ ІІ. Окупація Чернігівщини 2.1 Життя та побут населення на окупованих територіях 2.2 Звірства і злочини німецько-фашистських загарбників на Чернігівщині 2.3 Партизанський рух на Чернігівщині Висновки Список використаної літератури Додаток Вступ У період Другої Світової війни, у ході літнього настання німецьких військ 1941 року, Чернігів став ключовим пунктом на шляху їхнього просування на Москву, в обхід Брянських лісів. Стратегічне значення Чернігова розуміло і радянське командування, що влаштувало тут сильні рубежі оборони. Першим нальотам німецької авіації місто піддалося вже наприкінці червня сорок першого. У місті було створено три концентраційних табори, усього за роки війни німці знищили в місті більш 52 тисяч місцевих жителів і радянського військовополонених. Лісиста місцевість Чернігівщини і сусідніх областей створювала сприятливі умови для ведення партизанської війни. З означеної мети випливають і певні завдання, які торкаються зясування специфічних особливостей окупації на Чернігівщині, а саме: u встановити хронологічну послідовність подій періоду, співвідносити історичні події з відповідною епохою. u описувати мобілізаційні заходи, процес окупації Чернігівщини, перебіг найважливіших військових подій 1941 -1943 рр. u характеризувати нацистський «новий порядок», діяльність радянських партизан та українського визвольного руху. u визначати основні результати та наслідки війни для Чернігівщини і України в цілому та українського народу, внесок українського народу у перемогу над Німеччиною та її союзниками. Окупація німцями Чернігівщини Перший наліт ворожої авіації на Чернігів відбувся 27 червня 1941 року. На той час кілька зенітних батарей уже встановили на західній і південній окраїнах Чернігова для охорони залізничного вузла, залізничного й автобусного мостів через Десну. Через місто на захід до Дніпра проходили в пішому ході колони червоноармійців у ще чистенькому обмундируванні, з новенькими гвинтівками. Ціль слухів - вселити страх у душі людей, вселити думці про те, що гітлерівська армія непереможна й крах Червоної Армії неминучий, підірвати оборонні заходи й т.д. Крім цього багато жителів містили домашню живність - свиней, кіз і навіть корів, не говорячи вже про кроликів, курей, уток, так що голод в обласному центрі ще не відчувався. Наприклад, великий госпіталь, у якому лікували не тільки радянських військовослужбовців, але й поранених німецьких військовополонених, відкрили на базі школи № 2 ім. Войкова, на вулиці Пролетарській. По спогадах колишнього секретаря Чернігівського горкому КП(б)У Левоненко В. М. підготовка партійного підпілля для боротьби з німецько-фашистськими загарбниками у випадку окупації противником Чернігова почалася з того, що це питання було обговорено на засіданні міського партійного активу наприкінці червня 1941 року за участю секретарів партійних організацій, керівників підприємств, установ й іншого активу. Другу базу із продуктами заклали в лісі біля приміського села Забаровки Левоненко В.М., голова міськвиконкому Брон І.Я. і горкомовський шофер. Одночасно в Чернігові з 27 липня 1941 року початку почала працювати спецшкола по підготовці командирів партизанських загонів й інструкторів, організована ЦК КП(б)У. В 18 годин дня з боку Гомеля зявилися 9 німецьких бомбардувальників. Моторошне видовище являла собою варта на невеликому пагорбі при вїзді в Чернігів по Київському шосе п’ятиглава Єкатерининська церква - памятник архітектури XVIII століття, кожна глава якої горіла, як гігантська свіча. Автодорожній і залізничний мости були висаджені відступаючою Червоною Армією, і в Чернігові скопилася маса німецьких військ всіх пологів зброї, що очікує наведення переправи через Десну. Військова німецька комендатура, що зявилася в місті (вона розмістилася у двоповерховому будинку дитячого саду на вул. Комсомольської - нині дитячий сад № 56) вжила негайних заходів до створення місцевої адміністрації - міської управи й української поліції. Не менше задоволений був і німецький офіцер, що сидів звичайно поруч із шофером у кабіні автомашини. За наказом Чернігівського міського старости Євгена Азарова від 11 вересня 1941 року одна германська марка дорівнювала десяти радянським рублям.