Режим окремого проживання подружжя. Норми щодо окремого проживання дружини та чоловіка на практиці, процедура припинення. Поділ майна дружини та чоловіка, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Визнання батьківства за рішенням суду.
1. Режим окремого проживання подружжя СК України вперше запроваджує інститут окремого проживання подружжя (ст. ст. 119, 120 СК України). Згідно з законом режим окремого проживання може бути встановлено судом: а) за взаємною заявою подружжя, коли дружина та чоловік не можуть проживати разом і згодні на встановлення такого режиму; б) за позовом одного з подружжя у разі небажання дружини або чоловіка проживати спільно, коли ініціатором роздільного проживання виступає лише один із подружжя. Втім, воно не ігнорувало такий аспект подружнього життя, як фактичне припинення шлюбу. 28 КпШС України було вказано, що суд може визнати майно, нажите кожним з подружжя за час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них. Крім того, фактичне припинення шлюбних відносин за старим законом викликало виключно майнові наслідки, у той час як новий СК України повязує окреме проживання і з питаннями визначення походження дитини (п. 2 ч. 2 ст. 120 СК України). Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав і обовязків подружжя, які встановлені СК України і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обовязків, які виникли за шлюбним договором. Суд при вирішенні спору про поділ майна керуватиметься в першу чергу ст. 70 СК України, згідно якої у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
