Значення земельних сервітутів у заповіті за чинним законодавством України. Особливості суб’єктів та об’єктів правовідносин під час встановлення сервітутів у заповіті. Дослідження Г. Шершеневиач, Д. Мейера та Й. Покровського, їх внесок у цивільне право.
Цибульської, яка розглядаючи сервітути, встановлені у заповіті, визначила, що вони мають зобов’язально-правову природу та надала характеристику зобов’язанню, яке виникає [4, с. Так, в Земельному кодексі України, що вступив в дію з 1 січня 2002 року, вперше з поміж усіх інших кодексів, були відображені та деталізовані права, нерозривно повязані із правом власності на землю: право оренди, право земельного сервітуту. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України) передбачає, що спадкодавець має право встановити у заповіті сервітут щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб (ст. 402 ЦК України закріплено, що земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення та власником (володільцем) земельної ділянки. 100 ЗК України також передбачає, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду та може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
