Окислювальні та кон’югаційні реакції біотрансформації ксенобіотиків за умов гострого та хронічного запального процесу - Автореферат

Відомо, що запальні процеси, включаючи і інфекційні захворювання, викликають значні зміни метаболізму, зокрема, процесів, повязаних з продукцією енергії, біосинтетичними реакціями, метаболізмом чужорідних речовин [Orellana M., Guajardo V., 2004; Kulmatycki K.M., Jamali F., 2006]. Механізми впливу запального процесу на процеси біотрансформації ксенобіотиків не зясовані, але є підстави повязувати їх з інгібуючою дією медіаторів запалення на ферменти цитохрому Р450, УДФ-глюкуронілтрансферазу та інші ферментні системи. Можливо, запалення супроводжується такими змінами експресії конститутивних та індуцибельних ферментів, які ведуть до порушення балансу між процесами біоактивації та детоксикації ендо-і ксенобіотиків, а також до підвищення імовірності токсичних та ідеосинкратичних реакцій на фармакотерапію [Пентюк А.А. и соавт., 2001; Renton K.W., 2004; Prandota J., 2005; Aitken Відсутність надійної інформації щодо метаболічних основ взаємодії між запальним процесом та системою біотрансформації ксенобіотиків не дає можливості обґрунтувати підходи до прогнозування та корекції небажаних змін в фармакологічній активності і токсичності лікарських засобів чи токсикантів при інфекційно-запальних захворюваннях. Вперше на основі експериментальних та клінічних досліджень доведено, що запальний процес впливає на всі етапи взаємодії ксенобіотиків з організмом, починаючи з вибіркового гальмування активності ферментів окислювальної і конюгаційної фаз метаболізму, сповільнення процесів елімінації, і завершуючи змінами їх фармакологічної активності та токсичності.Активність запального процесу оцінювали за обємом набряклої кінцівки, порогом больової чутливості [Тринус Ф.П., 1975], за числом лейкоцитів, вмістом в сироватці крові гаптоглобіну та фібриногену [Меньшиков В.В., 1987]. Біотрансформацію тест-препаратів оцінювали за екскрецією з сечею метаболітів амідопірину та ацетаніліду після їх внутрішньоочеревинного введення щурам в дозі 30 та 100 мг/кг, відповідно. В мікросомній фракції визначали активність NADH-і NADPH-редуктаз, вміст цитохрому Р450 та активності його множинних форм: амідопірин-N-, еритроміцин-N-, індометацин-О-, метопролол-О-деметилази, ацетанілідгідроксилази, анілінгідроксилази [Карузина И.И., Арчаков А.И., 1977], гексобарбіталгідроксилази [Breyer U., Villumsen D., 1975], пара-нітрофенолгідроксилази [Koop D.R., 1986]. В постмітохондріальній фракції визначали активність глутатіон-S-трансферази за утворенням конюгатів глутатіону з 1-хлор-2,4-динітробензолом та нітрогліцерином [Habig W.H., Jacobi W.B., 1981; Nigam R, et al., 1996; Ploemen JP, et al., 1996]. Вміст малонового діальдегіду та активність аскорбат-залежної пероксидації ліпідів визначали за реакцією з тіобарбітуровою кислотою [Владимиров Ю.В., Арчаков А.И., 1972].У дисертації узагальнено дані щодо системного впливу запалення на процеси біотрансформації ксенобіотиків, який проявляється пригніченням активності множинних форм цитохрому Р450 та ферментів конюгації, сповільненням елімінації лікарських засобів, змінами їх фармакологічної активності і токсичності. Гострий запальний процес, індукований введенням мікробного ліпополісахариду, як і автоімунне запалення (адювантний артрит) викликають зниження вмісту цитохрому Р450 та гальмування активності його множинних форм в печінці щурів, причому найбільше гальмуються активності цитохромів Р4502Е1, 2С та 3А, в меншій мірі - цитохромів Р4501А2 та 2D. Запальний процес викликає гальмування активності ферментів конюгації ксенобіотиків, причому активності UDP-глюкуронілтрансферази та фенолсульфотрансферази зменшуються в більшій мірі, ніж глутатіон-S-трансферази. Пригнічення реакцій метаболізму ксенобіотиків йде паралельно накопиченню в мікросомальних мембранах печінки продуктів пероксидації ліпідів, зміні співвідношення між фракціями фосфоліпідів, зменшенню стабільності мембран, посиленню активності ферментів - продуцентів активних форм кисню - ксантиноксидази та оксидази D-амінокислот та падінню активності супероксиддисмутази і каталази в печінці. Введення щурам L-NAME та, особливо, інгібітора індуцибельної синтази оксиду азоту - аміногуанідину, значною мірою попереджує формування запальної відповіді на введення мікробного ліпополісахариду та адюванта Фрейнда, пригнічення активності ферментів окислювальної та конюгаційної фаз метаболізму ксенобіотиків, а також зменшує зміни фосфоліпідного складу мікросомальних мембран і накопичення в них малонового діальдегіду.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ