Картина зародження, розвитку й бойової діяльності охотницького війська в контексті військово-політичної системи Лівобережної Гетьманщини. Передумови і причини виникнення найманства в збройних силах гетьманату. Напрямки й характер еволюції війська.
Традиційно в полі зору науковців перебували проблеми і сюжети, повязані з устроєм, організацією та воєнною історією українського козацтва, а такому структурному елементу тогочасних збройних сил, як наймане військо, - приділялося порівняно мало уваги. За доби середньовіччя й раннього нового часу найманство розвинулося в найбільш поширену систему комплектування збройних сил в Європі. Постійним сюжетом соціально-політичної історії України охотницьке військо стало в працях народницької історіографії, зокрема, М. Костомарова. У процесі боротьби народу за справедливий громадський устрій, на думку представників народницької течії, наймані війська виступали жорстокими провідниками старшинсько-гетьманської політики, сприяли вкоріненню в суспільний побут Гетьманщини авторитаризму, сваволі. Отже, огляд літератури, присвяченої охотницькому війську, засвідчує відсутність комплексних праць з його історії як структурної частини військово-політичної системи Гетьманщини, участі в зовнішньо-та внутрішньополітичних конфліктах, розвитку військового мистецтва.У першому розділі "Охотницьке військо як складовий елемент військово-політичної системи Лівобережної Гетьманщини" зясовуються передумови появи найманства в Україні, обставини й хід виникнення охотницького війська в Лівобережній Гетьманщині; розглядається характер еволюції охотницького війська в контексті планів військового будівництва кінця 17 - початку 18 ст. У військово-технічному та політичному відношеннях найманство мало виступити замінником нерегулярного козацького війська, яке в умовах війн другої половини 17 ст. і періоду Руїни втрачало свою боєздатність. Протягом останньої чверті 17 ст. козацька верхівка прагнула ліквідувати охотницьке військо, вбачаючи в ньому небезпеку абсолютизації гетьманської влади й зменшення власного впливу на політичне життя Війська Запорозького. Важливим чинником, який визначав характер і масштаби розвитку охотницького війська в останній чверті 17 ст., було збереження повного контролю й керівництва ним в руках гетьманської влади. Попри чіткі тенденції по усуненню гетьманської влади від керівництва охотницьким військом, контроль з її боку над найманцями на початку 18 ст. зберігався, виступаючи як одна з легітимних підстав автономії охотницького війська в рамках українських збройних сил.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
У висновках містяться підсумки дослідження й аналізу проблеми, основні з яких виносяться на захист: · передумови і причини виникнення найманства в збройних силах гетьманату полягали в зміцненні гетьманської влади, яка шукала силового опертя у відокремлених від соціально-політичного життя країни професійних військових формуваннях; в умовах нестабільної зовнішньополітичної ситуації Лівобережна Гетьманщина потребувала постійного професійного війська, здатного захистити її суверенітет;
· поворотним моментом у розвитку найманства на Лівобережжі виявився 1669 р., коли гетьман Д. Многогрішний, скориставшись ухвалою Глухівської ради, обєднав розрізнені наймані частини в окреме від козацького постійно існуюче наймане військо;
· військо комплектувалося з вільних ("охочих") елементів і підпорядковувалося безпосередньо гетьману; структурно воно поділялося на кінні (компанійські) та піхотні (сердюцькі) полки, які забезпечувалися грошовим жалуванням зі скарбу й натурою (провіантом, фуражем) місцевим населенням в районах квартирування;
· наприкінці 17 - на початку 18 ст. охотницьке військо сформувалося в самостійну складову збройних сил Гетьманщини, подальше зростання якої обмежувалося звуженням соціальної бази для найманства та нестабільністю економіки Гетьманщини;
· нарощування чисельності й організаційне впорядкування охотницького війська було результатом цілеспрямованої політики гетьманського правління, яке з кінця 17 ст. розглядало його як альтернативу козацькому війську; з дальшим обмеженням автономних прав Гетьманщини на початку 18 ст. контроль над використанням та будівництвом війська перебирає на себе імперський уряд, який після повстання Мазепи бере курс на скасування найманого війська;
· основні принципи використання й бойової майстерності охотницького війська було закладено у війнах з Османською імперією 1676-1681 та 1686-1700 рр.; тактика найманих полків базувалася на застосуванні ударної сили й маневровості компанійських полків, підтримуваних вогневою силою сердюцької піхоти; під час Північної війни, в умовах зіткнення з регулярною шведською армією бойове значення охотницьких полків істотно знижується;
· процес виникнення та формування охотницького війська співпав з організацією регулярних найманих армій в абсолютистських монархіях Західної Європи; під впливом специфічних умов постійне професійне військо, повністю залежне від держави, в Гетьманщині утворилося швидше, ніж на Заході, однак не перетворилося на основу її збройних сил.
Список литературы
Статті, які відображають зміст і основні результати дослідження: 1. Охотницьке військо Лівобережної Гетьманщини в боротьбі з турецько-татарською експансією 1676-1681 рр. //Просемінарій: Медієвістика. Історія Церкви, науки та культури. - К., 1997. - Вип.1. - С. 16-26.
2. Охотницьке військо Лівобережної Гетьманщини: історія виникнення //Київська старовина. - 1998. - №4. - С. 11-21.
3. Генерал гетьманського війська //Київська старовина. - 1999. - №1. - С. 160-164.
4. Рицарі другого сорту: найманці в "легітимному порядку" Гетьманщини //Просемінарій: Медієвістика. Історія Церкви, науки та культури. - К., 1999. - Вип.3. - С. 56-79.
5. Сердюцька піхота українських гетьманів //Київська старовина. - 1999. - №6. - С. 49-63.
6. Військове мистецтво українських найманців у ліфляндських кампаніях 1700-1702 рр. //Вісник Київського університету ім. Т. Шевченка. Історія. - К.,1999. - Вип.42. - С. 26-31.
Брошура й тези, які додатково відображають результати дослідження: 1. Військо Гетьманщини кінця 17 - початку 18 ст. (Спроба історико-побутової реконструкції) //Гетьман Іван Мазепа та його доба: Тези доповідей наукової конференції. - К., 1995. - С. 43-45.
2. Відносини Запорозької Січі та Гетьманщини в світлі документів архіву охочекомонного полковника І. Новицького //Запорозьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості: Матеріали міжнародної наукової конференції /Інститут історії України НАН України. - Київ-Запоріжжя, 1997. - С. 290-296.
3. Роль найманого війська в еволюції інституту гетьманства (кінець 17-18 ст.) //Українська козацька держава: Витоки та шляхи історичного розвитку. Матеріали VI Всеукраїнських історичних читань /Інститут історії України НАН України, Черкаський державний університет ім. Б. Хмельницького. - Київ-Черкаси, 1997. - Кн.1. - С. 213-216.
4. Українські найманці: (Охотницьке військо Лівобережної Гетьманщини 1669-1672 рр.). - К.: ТОВ "Міжнародна фінансова агенція", 1998. - 44 с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
