Охорона, регенерація та використання архітектурного потенціалу в контексті розвитку історичного регіону (на прикладі Черкаської області) - Автореферат

Актуальність теми охорони, регенерації та використання архітектурного потенціалу в контексті розвитку історичного регіону зумовлена тенденцією переходу від охорони і збереження окремої памятки архітектури до охорони всієї історико-культурної спадщини. Специфічний діяльний характер соціуму в такому середовищі спрямований на охорону, регенерацію та використання памяток і здатний демонструвати науковий, просвітницький та туристичний потенціал. В цьому випадку, процеси охорони та використання АП, регенераційні процеси в ІКЗ, стають важливими чинниками розвитку історичного регіону в цілому, а також, певною альтернативою політико-економічним змінам та господарчим руйнаціям в ньому. На сьогодні охоронна діяльність, являє систему правових, організаційних, фінансових та інших заходів, направлених на виявлення, збереження, реставрацію, регенерацію, використання АП. Його цитати починають віртуозно переплітатися з сучасними архітектурними та мистецькими формами, а тому позначати інші образи, іншу драматургію, яку створює нове покоління і, яке, не завжди успішно вирішує проблеми щодо його використання.Здійснений аналітичний огляд процесу становлення категорії „архітектурна спадщина” в архітектурній теорії кінця ХІХ ст. свідчить про те, що з початку доби Відродження відбувалося її усвідомлення як культурного явища, а з тим - становлення архітектурної теорії і практики в застосуванні усіх можливих принципів античної класики. Наслідком цього стає поява цілого фонду архітектури минулого, елементи та форми якої починають експлуатуватися в практиці будівництва. Зясовано, що в тогочасних виданнях зявилося багато матеріалу присвяченого питанням охорони архітектурної спадщини, її обовязкового збереження і відновлення, проте практика свідчила про зневажливе ставлення до цих проблем. Ними проголошувалися програмні тези щодо бережливого ставлення до архітектурної спадщини, охоронних заходів і використовування архітектурних памяток для привертання уваги туристів з метою отримання доходів. До цього процесу включають не тільки самі обєкти, а й те середовище в якому вони існують (ЮНЕСКО, ICOMOS) за принципом не „охорони від”, а „охорони для”.Вони полягають в наступному: явища руйнації та спотворення памяток чиняться за рахунок історичного часу, дій антропогенних чинників та, в основному, за рахунок нестачі бюджетного фінансування охоронних заходів; в результаті запровадження інвестиційної політики, допускається вплив субєктів та інституцій на вибір функцій використання архітектурної спадщини, якість реставраційних заходів. Виявлений глибокий пласт історико-культурної спадщини Черкаської області охоплює багатовікову історичну добу. Виступаючи аналітичним інструментом, структурування виявило базисні ресурсні компоненти, основу яких складає АП (як системоутворювальний чинник) в контексті входження в сучасний соціокультурний та споживацький простір. Зіставлення освоєння соціокультурного та туристичного простору історичного регіону за допомогою карт-схем, дозволило виявити історично складені осередки з АП як такі, що здатні до розвитку. На основі виявлених проблем охорони, регенерації та використання АП на сучасному етапі, було обґрунтовано і окреслено концептуальні підходи до формування стратегії функціонування АП в контексті розвитку ІКЗ, які полягають у наступному: 1) проголошенні пріоритетності фізичного збереження АП; 2) збереженні АП за інерційним напрямком; 3) усвідомленні муніципальною владою необхідності проведення охоронних заходів щодо АП, з метою розвитку культурного та соціально-економічного сектору району; 4) інтенсивності надходження інвестицій на охорону, регенерацію та використання з метою розвитку ІКЗ історичного регіону в цілому.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Зясовані проблеми охорони та використання архітектурної спадщини України. Вони полягають в наступному: явища руйнації та спотворення памяток чиняться за рахунок історичного часу, дій антропогенних чинників та, в основному, за рахунок нестачі бюджетного фінансування охоронних заходів; в результаті запровадження інвестиційної політики, допускається вплив субєктів та інституцій на вибір функцій використання архітектурної спадщини, якість реставраційних заходів.

2. Виявлений глибокий пласт історико-культурної спадщини Черкаської області охоплює багатовікову історичну добу. Це свідчить про існування великої кількості архітектурних памяток (ХІІ - ХХ ст.ст.), які слугують основою для формування АП. Архітектурні памятки занесені у державний реєстр національного культурного надбання (містобудування та архітектури України) та державний реєстр нерухомих памяток України (памятки містобудування і архітектури місцевого значення) в загальній кількості 180 одиниць.

3. Розроблені та науково обґрунтовані принципи структурування середовищ з АП. Виступаючи аналітичним інструментом, структурування виявило базисні ресурсні компоненти, основу яких складає АП (як системоутворювальний чинник) в контексті входження в сучасний соціокультурний та споживацький простір. Доведено, що структурування закріплює відповідним чином у просторі морфологію середовищ. Зіставлення освоєння соціокультурного та туристичного простору історичного регіону за допомогою карт-схем, дозволило виявити історично складені осередки з АП як такі, що здатні до розвитку.

4. На основі виявлених проблем охорони, регенерації та використання АП на сучасному етапі, було обґрунтовано і окреслено концептуальні підходи до формування стратегії функціонування АП в контексті розвитку ІКЗ, які полягають у наступному: 1) проголошенні пріоритетності фізичного збереження АП; 2) збереженні АП за інерційним напрямком; 3) усвідомленні муніципальною владою необхідності проведення охоронних заходів щодо АП, з метою розвитку культурного та соціально-економічного сектору району; 4) інтенсивності надходження інвестицій на охорону, регенерацію та використання з метою розвитку ІКЗ історичного регіону в цілому.

5. Виявлено, що на сьогодні в історичному регіоні Черкащини, практично окреслилися три панівні простори ІКЗ, які формуються на базі історико-культурних та історико-архітектурних заповідників Канева, Чигирина, Умані. Охорона, регенерація та використання АП реалізується в цих ІКЗ завдяки такому міцному стимулюючому чиннику, як туризм.

6. Вперше здійснена спроба типологізації ІКЗ (завдяки структурно-функціональному підходу) на основі АП міського та сільського середовища Черкаської області. Типологія будується на визначенні чотирьох базових типів функціонально-планувальних структур (сільських, міських, поліфункціональних, монофункціональних) та чотирьох критеріїв для виявлення базових типів історико-культурних зон (за інтенсивністю АП, історичності місця, типологічних ознак АП, можливості районування та встановленню звязків між обєктами АП). На основі ІКЗ як систем, визначено 16 позицій їх типів.

7. Запровадження комплексного підходу щодо охорони, регенерації та використання АП в контексті розвитку ІКЗ історичного регіону Черкащини, дозволяє корегування старих та створення нових державних, муніципальних комплексних програм. Підтвердженням того, що ІКЗ являють собою внутрішню несуперечливу систему методів та заходів, які забезпечують успішне функціонування АП в історичному регіоні, є цілеспрямована взаємодія цих процесів. Формування ІКЗ відбувається в умовах сучасного ринку, який визначає масштаби інвестицій (та частки витрат, яку зможе компенсувати держава) на охорону, регенерацію та використання АП. Таким чином, методика комплексного підходу сприяє адаптації АП в відповідний соціокультурний та економічний простір історичного регіону Черкащини, що повністю відповідає Загальнодержавній програмі щодо збереження та використання обєктів культурної спадщини.

1. Гарнік Т.М. Розвиток провінційної неоготики в Черкаському регіоні // Вісник Харківської академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр. за ред. Даниленка В.Я. - Х.: ХДАДМ, 2004. - № 6. - С. 8-15.

2. Гарнік Т.М. Камяна класика Черкащини // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під загальною редакцією Н.Є. Трегуб. - Харків: ХДАДМ, № 5,6/2004 - № 1,2,3/2005. - С. 10-15.

3. Гарнік Т.М. Сучасний храм і проблема його родоводу (культурна спадщина в системі академічної освіти) // Вісник Харківської академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр. за ред. Даниленка В.Я. - Х.: ХДАДМ, 2004. - № 8. - С. 23-36.

4. Гарнік Т.М., Остапенко С. Архітектурна спадщина і культурна традиція неправославних церков Черкаського регіону // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під загальною редакцією Н.Є. Трегуб. - Харків: ХДАДМ, 2005. - №4,5. - С. 61-66.

5. Гарнік Т.М. Історико-архітектурний потенціал та зелений туризм в контексті єдиного екологічного простору // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під загальною редакцією Н.Є. Трегуб. - Харків: ХДАДМ, 2006. - №4,5,6. - С. 24-27.