Охорона природи в Україні: сучасний стан і перспективи - Реферат

Збільшується рівень деградації природних систем життєзабезпечення людини, руйнуються біосфери загалом. Актуальними є екологічні й екогеографічні питання не тільки в регіонах, де традиційно розвиваються високими темпами промисловість і містобудівництво, а й у курортно-рекреаційних регіонах, тобто по всій планеті. Кожен майбутній спеціаліст у будь-якій галузі, кожна свідома людина обовязково повинні мати загальне уявлення про особливості сучасного екологічного стану, а також про основні напрями державної політики в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.Україні притаманні такі екологічні проблеми, як кислотні дощі, транскордонне забруднення, руйнування озонового шару, потепління клімату, накопичення відходів, особливо токсичних та радіаційних, зниження біологічного різноманіття. Аварія на Чорнобильській атомній електростанції з її величезними медико-біологічними наслідками спричинила в Україні ситуацію, що наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи. Негативні зміни у здоровї сталися, головним чином, за рахунок підвищення рівня злоякісних новоутворень, серцево-судинних хвороб, бронхіальної астми, і так далі, Великої гостроти набула проблема радіоактивних відходів. На атомних електростанціях накопичено тисячі тон відпрацьованого ядерного палива, десятки тисяч кубометрів твердих і десятки мільйонів літрів рідких радіоактивних відходів. Порушення природної стійкості лісів призводить до зростання уразливості насаджень, визначає подальше збереження напруженого санітарного стану лісів.Найбільше природне багатство України - чорноземи, які складають майже 50% світового запасу ґрунтів цього типу. Але їх замало для вирішення продовольчої проблеми країни, і причина цього - не низька віддача землі, а неправильне й недбале господарювання на ній, яке призводить до виснаження ґрунтів, тобто втрати родючості. Такий високий ступінь розораності є негативним фактором, оскільки в цих умовах практично відсутнє природне відновлення чорноземів, які можуть розвиватися лише в умовах природних степових екосистем. В результаті в Україні кількість гумусу зменшилася в середньому в 6 разів і складає приблизно 3%. За останні 60 років у нашій країні під різні види несільськогосподарського використання вилучено 3,3 млн. га родючих земель - площа, яка приблизно дорівнює території Одеської області.Україна належить до країн, недостатньо забезпечених водними ресурсами. Сумарний поверхневий стік з її території (включно з транзитним) становить в середньому 208 км3 в рік, що складає коло 100 тис. м3 на людину. Дефіцит води вже зараз складає 4 млрд. м3 в рік. Для оцінки природних вод існують певні показники, головними з яких є гігієнічні ГДК (гранично допустимі концентрації), їх дотримання забезпечує добре здоровя населення і сприятливі умови для санітарно-побутового використання води. Вони визначаються з урахуванням запаху, кількості зважених частинок, прозорості, кольору, кислотності, вмісту розчинного кисню, біологічної потреби кисню (БПК), твердого залишку, кількості солей, хлоридів, фенолів, нафтопродуктів, жорсткості тощо.Найбільший внесок у викиди сірчистого ангідриду дають підприємства енергетики, чорної металургії та вугільної промисловості (їх частка разом складає 80% викидів). У викиди оксидів азоту головний внесок - 72% - дають підприємства енергетики й металургії. Підприємства хімічної, нафтохімічної та газової промисловості дають 43% викидів вуглеводнів.Україна належить до країн з високим ступенем господарського освоєння території, що не може не позначатися на стані й збереженості її біологічних ресурсів. За різними оцінками, на нинішній час в Україні залишилося всього 16-35 тис. га малопорушених корінних лісових екосистем (пралісів) - більшість із них збереглися в Карпатах. У зоні мішаних лісів (Полісся), яка займає коло 20% території України (11,3 млн. га), незважаючи на загальну низьку родючість ґрунтів, розорано понад 30% площі. Знелісення, розорювання та осушувальні меліорації зумовили порушення гідрологічного режиму, інтенсифікацію водної та вітрової ерозії ґрунтів, збідніння видового складу рослин і тварин. Корінна рослинність Степу була представлена різнотравно-злаковими та типчаково-ковиловими степами з невеликими масивами байрачних лісів і смугами заплавних лісів у долинах річок. її теперішня лісистість знизилася у 2-3 рази, розорано 75% усіх земельних угідь, а колись безкрайні цілинні степи перетворилися у нечисленні роздрібнені клапті, найбільші з яких мають площу 5-10 тис. га.Для того, щоби подолати величезний розрив між існуючими технологіями і вимогами захисту навколишнього середовища, необхідна всесвітня їх екологізація. Недостатньо просто створювати виробництво, яке викидає в біосферу нешкідливі речовини: будь-які речовини, що потрапили в біосферу "не в тому місці, не в тій кількості і не в той час", невідворотно виявляться забруднювальними. Екологізація в ідеалі означає створення такої промисловості, яка була б максимально ізольована від середо

Зміст

Вступ

1. Стан навколишнього середовища в Україні

2. Стан ґрунтового покриву України

3. Забруднення природних вод України

4. Стан повітряного середовища України

5. Сучасний стан біологічних ресурсів України

6. Охорона природи і природних ресурсів

6.1 Промисловість і транспорт

6.2 Сільське господарство

6.3 Експлуатація біологічних ресурсів

6.4 Охорона ґрунтового покриву

6.5 Раціональне землекористування

6.6 Охорона і раціональне використання водних ресурсів

6.7 Водокористування і водоспоживання

6.8 Охорона повітряного середовища

6.9 Охорона живої природи

6.10 Територіальна охорона природи

6.11 Система природно-заповідного фонду України

7. Правові аспекти охорони природи в Україні

Висновок

Список використаної літератури