Охорона прав інтелектуальної власності на позначення в Інтернеті - Реферат

Для цього вкладаються додаткові засоби в дизайн й інформаційне наповнення сайту, а інвестиції завжди мають потребу в правовій охороні. Так, у випадку виникнення спорів із приводу приналежності інформації пропонувалося проводити експертизу компютера, на якому зберігається сайт (т.зв. сервера). Слід зазначити, що ця експертиза дозволить установити зміст сайту тільки на сьогоднішній момент і не покаже, що та ж інформація була на тут і раніше, у момент передбачуваного порушення прав автора.У ній проголошено право людини "шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів" Це право може бути обмежене законом з метою забезпечення інших прав, моралі, громадського порядку і загального добробуту. Так, наприклад, чи може держава заборонити розміщення інформації е Інтернеті , яка відповідно до законів цієї держави є незаконною, в іншій державі? При розгляді будь-яких правових питань сучасного суспільства, повязаних з мережею Інтернет завжди перш за все виникає питання, як розглядати Інтернет - як субєкт права, що вступає у правовідносини зі своїми користувачами, або як обєкт правовідносин, правового регулювання? Інтернет не має власного відокремленого майна, йогоресурси належать на праві власності різним субєктам: канали звязку - телекомунікаційним компаніям; компютерне обладнання - користувачам; інформація - її власникам; техніка та програмне забезпечення підтримки магістральних мереж - їх власникам. Інтернет не може мати якісь самостійні права і нести обовязки; за кожним виникають у процесі роботи в Інтернеті правовідносинами стоїть конкретний правоспроможний субєкт: при підключенні до мережі - провайдер, при покупці через мережу товару - організація-продавець, при платежі за угодою через мережу - спеціалізована фінансова фірма (віртуальний банк).Здавалося б, що за наявності відповідних норм права проблема не повинна виникати - при розміщенні твору в Інтернеті порушується право автора дозволяти або забороняти використання шляхом передачі його для загального відома по кабелю або за допомогою аналогічних засобів. Так, у пресі була інформація про відмову автору, чий твір було розміщено в Інтернеті, в позові з мотивів відсутності порушення авторського права. Розміщення обєктів, що охороняються авторським правом в мережі Інтернет, не змінює існуючих положень про їх охорону, які декларовані у законах України "Проавторське право та суміжні права" [1], "Про інформацію" [2] та ін. Залишивши осторонь традиційні методи доказу авторських прав, а в цій області існують різні види експертиз, необхідно вказати на те, що Інтернет виробив сучасні способи захисту прав на обєкти інтелектуальної власності. Можна захищати авторські права в Інтернеті за допомогою запису інформації з Web-сторінок на лазерний диск і подальшому його депонування в сховище - Web-депозитарій.Суттєве оновлення всього цивільного законодавства України і, ширше: прагнення до інтеграції та гармонізації національного законодавства в галузі охорони права інтелектуальної власності із законодавством країн Європейського Союзу і Світової організації торгівлі (далі - СОТ) потребує розробки нових теоретичних і практичних підходів до проблеми охорони права на торговельну марку в рамках досить жорстких стандартів і норм щодо охорони і забезпечення надійного захисту прав на марки, визначених в Угоді ТРІПС та Директивах Ради ЄС. Відсутність в Україні належної законодавчої бази в галузі охорони права на торговельну марку була обумовлена насамперед тим, що в умовах адміністративної економіки торговельна марка не могла виконувати роль, що їй відводиться, її функції мали дещо викривлений характер. Як наслідок - відсутність ефективного механізму захисту прав на торговельну марку та належної законодавчої бази, де б враховувалися інтереси як тих осіб, яким належить виключне право на торговельну марку, так і третіх осіб, що діють на внутрішньому і зовнішньому ринках товарів та послуг, що спричинило значну кількість порушень цих прав. З розвитком ринкових відносин в Україні почастішали прояви недобросовісної конкуренції, повязаної з незаконним використанням торговельних марок. Критерії охороноздатності торговельної марки фіксуються в негативній формі, тобто за допомогою перерахування ознак, які не повинні бути притаманні торговельній марці.Неюрисдикційна - передбачає дії юридичних і фізичних осіб щодо захисту своїх виключних прав на торговельну марку, які здійснюються ними самостійно, без звернення до державних або інших компетентних органів. При цьому маються на увазі тільки законні способи захисту, такі, як, наприклад, повідомлення порушника про існування виключних прав і пропозиція вирішити суперечку шляхом переговорів. Юрисдикційна - передбачає діяльність уповноважених державою органів щодо захисту порушених прав або прав, що оспорюються. Суть такої форми захисту полягає в тому, що особа, права якої порушені неправомірними діями, може звернутися за захистом своїх прав у спеціально уповноважені держа

Зміст

Вступ

1. Юридична природа мережі Інтернет

2. Інтелектуальна власність та Інтернет

3. Особливості захисту торговельної марки

4. Форми захисту прав власника торговельної марки

5. Поняття та види порушення права на торговельну марку

Висновки

Список використаної літератури