Система управління охороною праці в галузі, її складові та функціонування. Проблеми гігієни праці та виробничої санітарії. Підвищення безпеки праці та профілактика виробничого травматизму. Пожежна безпека та поліпшення стану виробничого середовища.
НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА НОРМАТИВНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ» ДЛЯ ВИЩИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ Навчальна програна нормативної дисципліни «Охорона праці в галузі» для вищих закладів освіти: розглянута та рекомендована Комісією з охорони праці та безпеки життєдіяльності Науково-методичної ради та Інститутом змісту і методів навчання Міністерства освіти України;«Охорона праці в галузі» - нормативна дисципліна, яка вивчається у вищих закладах з метою формування у майбутніх фахівців знань щодо стану і проблем охорони праці у галузі відповідно до напряму їх підготовки, складових і функціонування системи управління охороною праці та шляхів, методів і засобів забезпечення умов виробничого середовища і безпеки пращ в галузі згідно з чинними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами. Програма дисципліни «Охорона праці в галузі» розроблена з урахуванням того, що студенти вищих закладів освіти, відповідно до наказу Міносвіти № 420 від 02.12.1998 р. та освітньо-професійних програм підготовки, при реалізації робочих навчальних планів освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр вивчають загальні питання безпеки людини в умовах її життя і діяльності в побуті, громадських місцях, на виробництві тощо в курсах нормативних навчальних дисциплін «Безпека життєдіяльності» і «Основи охорони праці», а також окремі питання охорони праці в курсах загально-технічних і професійних дисциплін за обраною спеціальністю. У звязку з останнім, вивчення нормативної дисципліни «Охорона праці в галузі» повинно базуватися на знаннях з питань безпеки, отриманих студентами при освоєнні навчальних програм освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр, а програма дисципліни «Охорона праці в галузі» на основі раніше отриманих знань повинна передбачати вивчення питань охорони праці стосовно конкретної галузі і особливостей професійної діяльності майбутніх фахівців. Обсяги вивчення окремих розділів ї тем дисципліни «Охорона праці в галузі», а також розподіл навчального часу за видами занять (лекції, практичні заняття тощо) визначаються робочими навчальними планами, розробленими за погодженням між кафедрами, що випускають фахівців, і кафедрами охорони праці (БЖД, тощо). Конкретизація змісту навчання, обсягів у годинах окремих тем питань, видів навчальних занять, вимог до знань та умінь, а такої переліку рекомендованої літератури повинна здійснюватися при розробці робочих навчальних програм дисципліни «Охорона праці : галузі» залежно від напряму підготовки і професійного спрямуванні потоків і груп.Програму нормативної дисципліни "Безпека життєдіяльності" створено на виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 06.02.2002 р.На сучасному етапі розвитку цивілізації безпека людини та людства в цілому розглядається як основне питання. Людина та її здоровя є найбільшою цінністю держави, яка докладає чимало зусиль для створення умов безпечної життєдіяльності всього населення України. Це відображено у Концепції освіти з напряму "Безпека життя і діяльності людини" та реалізується через вивчення комплекту дисциплін: валеології, екології, охорони праці, ергономіки, цивільної оборони тощо, чільне місце серед яких посідає безпека життєдіяльності. Безпека життєдіяльності - наука, що вивчає вплив на людину зовнішніх та внутрішніх факторів у всіх сферах її життєдіяльності. Безпека життєдіяльності використовує досягнення та методи фундаментальних та прикладних наук, зокрема: філософії, біології, фізики, хімії, психології, соціології, екології, економіки, менеджменту і тісно повязана з практичною діяльністю людини.Загальний Розділи обсяг, № розділу год. 2 Людина в системі "людина-середовище " 3 Середовище в системі "людина-середовище"Багатогранність діяльності людини, її структура та характерні ознаки. Взаємозвязок життєдіяльності з навколишнім середовищем в системі “людина - середовище - діяльність”. Поняття небезпеки, безпеки, ризику та їх взаємозвязки. Небезпека як основний фактор, що визначає рівень безпеки. Якісні та кількісні параметри природного середовища, які визначають умови життєдіяльності людини.Методи та засоби забезпечення безпеки. Необхідні технічні засоби та психофізіологічні резерви організму, що зменшують шкідливий вплив та наслідки у екстремальних ситуаціях. Методика захисту і виживання в умовах техногенних катастроф, природних стихійних лих та автономного існування людини в природі. СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВЯ Фактори, що забезпечують стабільність здоровя людини.Правове забезпечення та управління безпекою життєдіяльності Конституційні основи безпеки: право на життя, працю, свободу, соціальний, громадський та державний захист. Закони, законодавчі та нормативні акти, кодекси та інші регламентуючі безпеку життєдіяльності документи. Законодавчі та нормативні акти, що регламентують рівень індивідуального ризику. 20 документи, що регламентують усунення зовнішніх сталих чинників ризику особи.Правове поле цих актів законодавства і коло питань, на які поширюється їх дія щодо охорони праці.
Список литературы
1. Конституція України. Основний закон. - К., 1996.
2. Про адміністративні порушення: Закон України. - К., 1993.
3. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 27.
4. Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань: Закон України від 14 січня 1998 р. - К., 1998.
5. Про охорону здоровя: Закон України. - К., 1992.
6. Про охорону праці: Закон України. - К., 1992.
7. Про пожежну безпеку: Закон України.- К., 1993.
8. Про цивільну оборону України: Закон України від 3 лютого 1993 р. - К., 1993.
9. Бедрій Я.І., Боярська В.М., Голубев А.К. та ін. Безпека життєдіяльності: Посіб. для студ. техн. вузів. ? Л., 1997. - 275 с.
10. Безопасность жизнедеятельности: Учебник / Под ред. проф. Э.А. Арустамова. - 2-е изд. перераб. и доп. - М.: Изд. дом "Дашков и К", 2000. - 678 с.
11. Безпека життєдіяльності. /Є.П. Желібо, Н. М. Заверуха, В.В. Зацарний. За ред. Є.П. Желібо: Навч. посібник. - Львів: Новий Світ-2000, 2001. - 320 с.
12. Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. / За ред. М. Назарука. - Львів: За вільну Україну, 1997. - 275 с.
13. Бизнес и безопасность: Журнал. - К.: Шанс.
14. Боков В.А., Лущик А.В. Основы экологической безопасности: Учеб. пособие. - Симферополь: СОНАТ, 1998. - 224 с.
21. Крушельницька Я. В. Фізіологія і психологія праці: Навч. посіб. - К.: КНБУ, 2000. - 232 с.
22. Лапін В. М. Безпека життєдіяльності людини. - Львів: Львівський банківський коледж, 1998. - 192 с.
23. Літвак С. М., Михайлюк В. О. Безпека життєдіяльності. Навч. посібник. - Миколаїв: ТОВ “Компанія ВІД”, 2001. - 230 с.
24. Назаров А.К. Теоретические основы безопасности жизнедеятельности: Учеб. пособие. - Курган: Изд-во КМИ, 1993. - 120 с.
25. Пістун І. П. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. - Суми: Університет. книга, 1999. - 301 с.
21
26. Радиактивные загрязнения и их измерения / М.Т. Максимов, Г.О. Оджагов: Учеб. пособие. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Энергоатомиздат, 1989. - 304 с.
27. Руководство по обеспечению безопасности личности и предпринимательства: Практ. пособие. - М.: Виком, 1996. - 223 с.
28. Смоляр В. І. Харчування в умовах радіонуклідного забруднення. - К.: Здоровя: Укр. червоний хрест, 1991. - 32 с.
29. Стрий Л. А. Безопасность жизнедеятельности: Учеб. пособие / Под ред. В.Г. Небабина. - Одесса: ОИУМ, 1997. - 52 с.
30. Царфис П.Г. Действие природных факторов на человека. - М.: Наука, 1982. - 193 с. 31. Черноушек М. Психология жизненной среды. - М.: 1989. - 174 с.
32. Швидка медична допомога: Навч. посіб. / Л.П. Чепкий, О.Ф. Возіанов, О.Й. Грицюк та ін.; За ред. Б.Г. Ананасенка, Л.П. Чепкого. - К.: Вища шк., 1998. - 311 с.
ОРІЄНТОВНА ПРОГРАМА нормативної дисципліни ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА для студентів вищих навчальних закладів освітнього рівня “повна вища освіта” освітнього-кваліфікаційних рівнів “спеціаліст” та “магістр” усіх спеціальностей
Київ 2002
23
Укладачі: Заплатинський В. М. к. с.-г. н., доцент кафедри ІТД Київського національного торговельно-економічного університету; Мухін В. В. доцент, к. в. н., зав. кафедри "Забезпечення життєдіяльності" Національного технічного університету України "КПІ"; Стеблюк М. І. к. б. н., професор, зав. кафедри цивільної оборони Національного аграрного університету, Запорожець О. І. д. т. н. зав. кафедри БЖД Національного авіаційного університету; Осипенко С.І., заступник директора Інституту державного управління у сфері цивільного захисту; Применко В. І., д. т. н., професор кафедри БЖД Національного авіаційного університету; Сидоренко В.В., к. т. н., доцент каф. "Основ медичних знань та охорони здоровя дітей" Національного педагогічного університету ім. Драгоманова; Сусло С. Т. доцент, начальник циклу цивільної оборони Національного транспортного університету, м. Київ.
Програму нормативної дисципліни "Цивільна оборона" обговорено і схвалено на засіданні комісії з цивільної оборони Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України, протокол № 10 від 06.06.2002 р.
ВСТУП
У наш час Женевські конвенції та Додаткові протоколи до них є основними документами міжнародного гуманітарного права про захист постраждалих у надзвичайних ситуаціях (НС) та жертв збройних конфліктів. Майже всі розвинені держави світу мають систему цивільного захисту населення та систему Цивільної оборони (ЦО).
Згідно із Конституцією України, забезпечення життя та здоровя людини є обовязком держави, адже людина та її здоровя є найбільшою цінністю. З цією метою та на виконання вимог концепції ООН “Про сталий людський розвиток”, а також відповідно до Законів України: "Про цивільну оборону України" від 3 лютого 1993 р. № 2974-ХІІ (із змінами і доповненнями); "Про захист населення і територій в надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру" від 8 червня 2000 р. № 1809-ІІІ; Положення "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру" затвердж. постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р № 1198; Положення про функціональну підсистему "Освіта і наука України" від 17 січня 2002 р. № 27 у вищих навчальних закладах (ВНЗ) України передбачається вивчення студентами нормативної дисципліни “Цивільна оборона”.
“Цивільна оборона” є обовязковою дисципліною, яка включається в навчальні плани як нормативна і самостійна і викладається на кафедрах (циклах) цивільної оборони вищих навчальних закладів.
Курс “Цивільна оборона” зберігає свою самостійність за будь-якої організаційної структури вищого навчального закладу.
1. Основні завдання підготовки фахівців
Завданнями підготовки фахівців з питань цивільної оборони є: а) навчити студентів діяти у надзвичайних ситуаціях у мирний і воєнний час, вміти прогнозувати масштаби надзвичайних ситуацій, запобігати їх виникненню, визначати засоби і способи захисту людей; організовувати і проводити рятувальні та інші невідкладні роботи в осередках ураження та при ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих; організовувати заходи з підвищення стійкості роботи обєктів господарювання;
б) дати необхідні знання та сформувати вміння щодо організації та управління системою заходів цивільної оборони на обєктах господарювання при загрозі виникнення надзвичайних ситуацій, організації роботи керівного та командно-керівного складу невоєнізованих формувань і служб цивільної оборони відповідно до одержаної у ВНЗ
24 спеціальності.
У результаті вивчення дисципліни студенти повинні: уміти: ?прогнозувати можливість виникнення та масштаби надзвичайних ситуацій; ?оцінювати радіаційну, хімічну, біологічну обстановку та обстановку, яка може виникнути внаслідок надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру; ?практично здійснювати заходи щодо захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійних лих та у разі застосування сучасної зброї;
?оцінювати стійкість елементів обєктів господарювання в надзвичайних ситуаціях і визначати необхідні заходи щодо її підвищення;
?організовувати взаємодію з відповідними державними органами та структурами для забезпечення зовнішнього захисту;
?забезпечувати підготовку формувань та проведення рятувальних та інших невідкладних робіт на обєктах господарювання;
?проводити економічні розрахунки повязані, із втратами від надзвичайних ситуацій. знати: ?завдання та організаційну структуру цивільної оборони України;
?характеристику осередків зараження та ураження, які виникають у надзвичайних умовах мирного та воєнного часу;
?способи і засоби захисту населення і територій від уражаючих факторів аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж і сучасної зброї масового ураження;
?порядок дій формувань ЦО і населення в умовах надзвичайних ситуацій; ?призначення приладів радіаційної, хімічної розвідки і дозиметричного контролю та порядок роботи з ними;
?методику прогнозування можливої радіаційної, хімічної, біологічної, інженерної та пожежної обстановки, яка може виникнути внаслідок НС;
?основи стійкості роботи обєктів господарювання в надзвичайних ситуаціях; ?основи організації проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках зараження і ураження.
2. Організаційно-методичні вказівки
Дисципліна "Цивільна оборона" є нормативною і обовязковою для підготовки студентів освітнього рівня “повна вища освіта”, освітньо-кваліфікаційних рівнів - спеціаліст та магістр.
У процесі вивчення дисципліни студенти виконують розрахунково-графічну (курсову) роботу.
Підсумковою формою контролю є іспит або диференційований залік (залік з оцінкою).
Теоретичні заняття проводяться в складі навчальних груп. Для проведення лабораторних занять навчальні групи діляться на підгрупи.
Всі види занять повинні проводитись у спеціально обладнаних аудиторіях і лабораторіях, що забезпечені приладами, сучасними засобами захисту, устаткуванням, спеціальним майном, стендами та комп‘ютерною технікою.
Для закріплення знань і умінь студентами, набутих на заняттях, питання з цивільної оборони можуть включатися в завдання виробничої (переддипломної) практики.
25
Ці питання визначаються кафедрами (циклами) ЦО спільно з профілюючими кафедрами ВНЗ.
У дипломні проекти (роботи) включаються завдання з цивільної оборони, які внесені окремим питанням або розділом відповідно до фахових напрямів підготовки студентів.
Програма з дисципліни “Цивільна оборона” складається із двох розділів - “Загальні питання” і “Профільна підготовка”.
Розрахунок навчального часу за темами та видами занять
№ Назва теми
Всього Кількість навчальних годин год. Всього Практичні Лабораторні аудиторних заняття заняття
Профільна підготовка (відповідно до спеціальності)
6 Планування заходів ЦО 7 Стійкість підприємства в умовах НС
8 Захист у відповідній галузі
9 Організація проведення рятувальних робіт Всього на профільну підготовку
Всього
4 2 2 — — 2
6 4 2 2 — 2
8 6 2 4 — 2
4 2 — 2 — 2
22 14 6 8 — 8
54 36 14 12 10 18
26
ЗМІСТ ТЕМ КУРСУ
ТЕМА 1.
Цивільна оборона України — основа безпеки у надзвичайних ситуаціях
Зміст теми.
Значення цивільної оборони. Закон “Про Цивільну оборону України”, Положення про Цивільну оборону України. Призначення цивільної оборони України. Завдання Цивільної оборони України згідно із Положеннями міжнародного права з питань захисту людей, Женевською конвенцією та Додатковими протоколами до неї.
Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру в Україні (СЗРНС). Загальні принципи організації структури цивільної оборони України. Керівництво цивільною обороною в Україні. Органи управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, їх завдання.
Сили цивільної оборони. Державна професійна спеціальна аварійно-рятувальна служба, воєнізована аварійно-рятувальна служба, спеціалізовані аварійно-рятувальні служби на місцях, невоєнізовані формування, організація, оснащення і призначення. Територіальні та обєктові формування, формування загального призначення та служб і забезпечення. Організаційна структура цивільної оборони обєкта господарювання.
Постійно діючі комісії з питань техногенно-екологічної безпеки (ТЕБ) та надзвичайних ситуацій. Бази створення комісій, їх склад. Завдання комісії у звичайних умовах і при надзвичайній ситуації. Фінансування заходів цивільної оборони.
Поточні документи, що стосуються цивільної оборони: укази Президента України, Закони Верховної Ради, постанови Кабінету Міністрів України тощо. Контроль за дотриманнями законодавства з питань цивільної оборони.
27
ТЕМА 2.
Надзвичайні ситуації та ліквідація їх наслідків trial теми.
Класифікації надзвичайних ситуацій.
Надзвичайні ситуації природного характеру. Причини виникнення. Характеристика стихійних лих потенційно можливих на території України, характер їх впливу на людей і навколишнє середовище.
Надзвичайні ситуації техногенного характеру. Аварії і катастрофи. Причини виникнення. Радіаційно-небезпечні обєкти. Хімічно-небезпечні обєкти. Пожежо- та вибухонебезпечні обєкти. Обєкти комунального господарства.
Транспортні аварії (катастрофи). Гідродинамічні аварії. Пожежі. Причини виникнення. Гасіння пожеж. Сили цивільної оборони в організації ліквідації пожеж.
Вірогідність виникнення надзвичайної ситуації.
Джерела ядерної небезпеки. Осередок ядерного ураження. Вплив уражаючих факторів на людей і навколишнє середовище. Радіоактивне забруднення продуктів, води, території. Радіаційне ураження людей, тварин.
Сильнодіючі отруйні речовини. Хімічні боєприпаси. Характеристика осередку хімічного ураження. Токсини. Фітотоксиканти. Зараження отруйними і сильнодіючими отруйними речовинами місцевості, продуктів і води. Вплив отруйних речовин на людей та надання першої медичної допомоги.
Біологічні засоби ураження людей, тварин, продуктів і води. Осередок біологічного ураження.
Осередок комбінованого ураження.
Типові моделі небезпечних ситуацій. Ідентифікація НС та можливих джерел їх виникнення. Прогноз можливості виникнення НС, що загрожують життю і здоровю людей, порушують штатні умови функціонування обєкта.
Принципи прийняття адекватних рішень в аварійних ситуаціях. Використання штатних та підручних засобів захисту для попередження або зниження рівня ушкодження людей, втрат і збитків. Використання підручних засобів для виживання в екстремальних ситуаціях.
Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, протидія уражаючим її чинникам. Запобігання та зниження загрози життю і здоровю персоналу та населенню, яке мешкає поблизу району НС.
ТЕМА 3.
Прилади радіаційної, хімічної розвідки, контролю радіоактивного забруднення й опромінення та хімічного зараження продуктів і води
Зміст теми.
Одиниці радіоактивності. Методи виявлення іонізуючих випромінювань. Будова, призначення, підготовка до роботи та застосування приладів радіаційної розвідки і дозиметричного контролю.
Прилади хімічної розвідки і контролю зараження. Будова, призначення, підготовка до роботи та застосування для визначення наявності небезпечних хімічних речовин.
Використання приладів, інструкцій для встановлення виду і ступеню забруднення обєктів радіоактивними речовинами(РР), зараження отруйними речовинами (ОР) і сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР).
Використання приладів для оцінки обстановки з метою попередження та зменшення можливого ураження.
28
ТЕМА 4.
Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях
Зміст теми.
Методика оцінки радіаційної обстановки. Оцінка радіаційної обстановки після ядерного вибуху. Оцінка радіаційної обстановки при аварії на АЕС та інших радіаційно-небезпечних обєктах.
Методика оцінки хімічної обстановки: при зараженні отруйними та сильнодіючими отруйними речовинами.
Типові завдання оцінки обстановки. Визначення меж і площ осередків зараження. Визначення часу можливого входу на небезпечну територію, допустимої тривалості перебування людей на забрудненій і зараженій території, можливі ураження людей. Використання табельного знаряддя, типових інструкцій для нанесення на карту обєкта межі зон зараження відповідно до їх типів та рівнів.
Вимоги інструкцій щодо ведення встановлених видів документації з радіаційного та хімічного контролю.
ТЕМА 5.
Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій
Зміст теми.
Концепція захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного походження.
Основні заходи і засоби захисту населення і територій у разі аварій, катастроф, стихійних лих і застосування засобів ураження. Інженерний захист, медичний захист, біологічний захист, радіаційний і хімічний захист. Їх характеристика.
Захисні споруди: сховища, протирадіаційні укриття, найпростіші укриття. Призначення та вимоги до них. Властивості захисних споруд ЦО. Укриття населення в захисних спорудах.
Засоби індивідуального захисту. Застосування засобів індивідуального захисту: фільтруючі, ізолюючі та промислові протигази, респіратори, використання їх для захисту від отруйних і сильнодіючих отруйних речовин, від радіоактивних речовин і бактеріальних засобів ураження. Засоби захисту шкіри.
Використання медичних і найпростіших засобів індивідуального захисту. Визначення потреб у колективному та індивідуальному захисті, зокрема у засобах індивідуального захисту. Порядок накопичування, зберігання й видачі засобів індивідуального захисту на обєктах господарювання. Захист працюючих на обєкті у надзвичайних ситуаціях.
Інформація та оповіщення. Поведінка населення при оповіщенні.
Евакуаційні заходи. Організація і планування евакуаційних заходів у випадку аварій, катастроф, стихійного лиха і воєнної обстановки.
Визначення необхідності залучення служб (структур) зовнішнього захисту вдповідно до потреб населення і державних вимог.
Самодопомога і перша медична допомога в надзвичайних ситуаціях. Застосування табельних засобів для першої медичної допомоги залежно від виду і ступеня ураження людини.
29
ТЕМА 6.
Планування заходів цивільної оборони
Зміст теми.
Планування заходів цивільної оборони. Структура і зміст плану цивільної оборони обєкта на воєнний і мирний час. Вихідні дані для розроблення документів плану. Послідовність планування.
Визначення стану захищеності обєкта господарювання, населення та довкілля від небезпеки: радіаційної, хімічної, пожежної, біологічної, метеорологічної і гідрологічної.
Планування заходів захисту обєкту з урахуванням захисту персоналу та їхніх сімей, матеріальних цінностей та довкілля від уражаючих факторів та дії джерел небезпеки при виникненні НС.
Планування заходів ЦО та управління на обєкті в умовах НС. Планування рятувальних та інших невідкладних робіт на обєкті.
Фінансово-матеріальне забезпечення, необхідне для захисту обєкта, персоналу, населення і довкілля згідно із планом заходів та чинних нормативів.
ТЕМА 7.
Підвищення стійкості роботи обєкта господарювання
Зміст теми.
Стійкість роботи обєкта в надзвичайних ситуаціях, основні фактори, які впливають на стійку роботу обєкта.
Методика оцінки стійкості обєкта до уражаючих факторів стихійних лих, виробничих аварій, пожеж і застосування зброї.
Оцінка стійкості роботи обєкта залежно від особливостей розміщення і діяльності.
Основні напрями і необхідні заходи підвищення стійкості роботи обєктів. Методика розрахунку можливих економічних та матеріальних втрат, що можуть бути завдані НС.
Методика розробки комплексу запобіжних економічних, організаційних, інженерно-технічних, спеціальних та інших заходів для забезпечення роботи галузей, підрозділів обєкта з урахуванням ризику виникнення джерел небезпек НС, відповідно до профілю діяльності обєкта.
ТЕМА 8.
Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у надзвичайних ситуаціях
Зміст теми.
Основні документи, що регламентують порядок оперативного виконання рятувальних та інших невідкладних робіт у районі НС.
Економічні, організаційні, інженерно-технічні, спеціальні (враховуючи галузь господарської діяльності) та інші заходи для організації робіт у районі НС.
Основи проведення рятувальних та інших невідкладних робіт. Методика визначення необхідних рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження. Зміст рятувальних та інших невідкладних робіт, способи і порядок їх проведення. Організація оперативного виконання рятувальних і невідкладних робіт у районі НС, 30 необхідні сили і засоби.
Організація й особливості проведення рятувальних і невідкладних робіт в умовах мирного та воєнного часу залежно від виду НС.
Функціональні обовязки командирів невоєнізованих рятувальних формувань. Організація розвідки району НС.
Організація забезпечення захисту та рятування людей, матеріальних і культурних цінностей, захисту довкілля під час ліквідації НС та локалізації зони впливу небезпечних факторів НС.
Організація першочергових робіт у районі НС з метою відновлення окремих споруд, усунення пошкоджень у мережах та системах комунальних і виробничих комунікацій.
Локалізація і ліквідація аварій на комунально-енергетичних мережах і спорудах в умовах пожежі, радіаційного забруднення, зараження небезпечними хімічними речовинами.
Створення мінімально необхідних умов для життєзабезпечення персоналу і населення, санітарного очищення та знезараження території.
Знезараження від РР, ОР і СДОР і БЗ території, техніки, приміщень, продуктів харчування, кормів, урожаю, води (в т.ч. із урахуванням досвіду ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС). Методи, способи знезараження.
Санітарна обробка: часткова, повна. Організація санітарної обробки у стаціонарних та польових умовах.
Визначення вартості рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації наслідків НС.
Список рекомендованої літератури
1. Конституція України, Основний Закон. - К., 1996.
2. Про цивільну оборону України: Закон України № 2974-ХІІ від 3 лютого 1993 р. (із змінами і доповнtrialи).
3. "Про захист населення і територій в надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру": Закон України № 1809-ІІІ від 8 червня 2000 р.
4. Положення "Про єдину державну систему попередження і реагування на надtrialйні ситуації техногенного і природного характеру": Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198.
5. Положення “Про порядок проведення евакуації у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру”: постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 р. № 1432.
6. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 27.
7. Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань: Закон України від 14 січня 1998 р. - К., 1998.
8. Про пожежну безпеку: Закон України.- К., 1993.
9. Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження. Наук. еер.: С.І. Дорогунцов, Б.Ф. Гречанінов. - К.: НАН України РВПСУ, 1995. - 120 с.
10. Авсеєнко В.Ф, Дозиметрические и радиометрические приборы и измерения — К.: Урожай, 1990. — 144 с.
11. Александров В.В., Емельянов В.И. Отравляющие вещества. — М.: Воениздат, 1990. — 270 с.
12. Каммер Ю.Ю. Аварийные работы в очагах поражения. — М.: Энергоатомиздат, 1990. — 287 с.
13. Касьянов М.А., Ревенко Ю.П., Тищенко Ю.А. Защита населения в условиях
14. Козлов В.Ф. Справочник порадиационной безопасности. — М.: Энергоатомиздат, 1991. — 351 с.
15. Костров А. М. Гражданская оборона. - М.: Просвещение, 1991. - 64 с. 16. Кукал З. Природные катастрофы. - М.: Знание, 1986.
17. Надзвичайні ситуації. Основи законодавства України. - К., 1998. - 544 с.
18. Смоляр В. І. Харчування в умовах радіонуклідного забруднення. - К.: Здоровя: Укр. червоний хрест, 1991. - 32 с.
19. Стеблюк М. І. Цивільна оборона: Підручник для ВНЗ. — К.: Урожай, 1994. — 360 с. 20. Стеблюк М. І. Цивільна оборона. Підручник. — К.: Знання, 2002. — 430 с.
21. Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І., Букін В.Є., Костенець- кий М.І. Медицина катастроф За ред. І.В. Кочіна. — К.: Здоровя, 2001. — 350 с.
32
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
ЗАТВЕРДЖЕНО ПЕРШИМ ЗАСТУПНИКОМ
МІНІСТРА ОСВІТИ В. П. Андрущенко 31 липня 1997р.
НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА НОРМАТИВНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ»
ДЛЯ ВИЩИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ
Київ 1997
Навчальна програма нормативної дисципліни «Основи охорони праці» для вищих закладів освіти розглянута та рекомендована Комісією з охорони праці та безпеки життєдtrialості Науково-методичної ради Міністерства освіти України та Інститутом змісту і методів навчання;
узгоджена Державним комітетом України по нагляду за охороною праці та Управлінням вищих закладів освіти Міністерства освіти України.
МІСЦЕ І ЗНАЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Основи охорони праці - нормативна дисципліна, яка вивчається з метою формування у майбутніх фахівців з вищою освітою необхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь з правових і організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, техніки безпеки та пожежної безпеки, визначеного відповідними державними стандартами освіти, а також активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоровя працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності.
Програма дисципліни «Основи охорони праці» розроблена з урахуванням того, що вивчення питань охорони праці у вищих закладах освіти здійснюється на трьох рівнях: при підготовці молодших спеціалістів, бакалаврів і спеціалістів.
Викладена нижче програма визначає обовязковий перелік тем і питань, котрі повинні бути розглянуті в дисципліні «Основи охорони праці» при підготовці молодших спеціалістів і бакалаврів вищих закладів освіти усіх рівнів.
Навчання за даною програмою проводиться після вивчення студентами основних професійно орієнтованих дисциплін.
Загальний обсяг навчального часу в годинах при вивченні дисципліни «Основи охорони праці» повинен визначатися освітньо-професійними програмами підготовки з урахуванням рівня небезпечності умов праці галузей і виробництв, для яких готуються майбутні фахівці. Обсяги вивчення окремих розділів і тем нормативної дисципліни «Основи охорони праці» визначаються робочими навчальними програмами, розробленими на основі даної програми з урахування професійного спрямування потоків і груп.
Поглиблене вивчення питань охорони праці, техногенної безпеки та надзвичайних ситуацій на виробництві передбачається надалі на етапі підготовки спеціалістів за професійно орієнтованими програмами, розробленими згідно з державними стандартами освіти як продовження цієї програми і спрямованими на оволодіння студентами методами
33 і засобами створення безпечних умов праці з урахуванням специфічних особливостей виробництв за профілем спеціальностей на базі знань дисципліни «Основи охорони праці» і профілюючих дисциплін.
ВСТУП
Поняття і предмет охорони праці. Охорона праці як суспільний чинник і галузь науки. Основні етапи розвитку охорони праці. Стан охорони праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності в Україні та інших країнах. Невиробничий травматизм в Україні, статистика, основні причини невиробничого травматизму, шляхи попередження. Соціально-економічне значення охорони праці, економічні аспекти охорони праці, охорона праці як економічний чинник.
Основні поняття у галузі охорони праці, їх терміни та визначення: умови праці, шкідливі та небезпечні виробничі фактори, класифікація їх; нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, їх класифікація і причини, безпека праці тощо.
Предмет, структура, зміст, мета курсу «Основи охорони праці» як навчальної дисципліни, його місце та роль у формуванні освітньо-кваліфікаційного рівня, звязок з дисциплінами «Безпека життєдіяльності», «Основи екології», іншими загальноосвітніми та спеціальними дисциплінами.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
