Охорона недоторканності приватного життя за кримінальним законодавством Федеративної Республіки Німеччини - Статья

Отже, підсумовуючи викладене, доходимо висновку, що вивчення кримінального законодавства зарубіжних держав-учаниць ЄС, зокрема кримінально-правових норм, які встановлюють відповідальність за порушення недоторканності приватного життя, дозволяє виявити позитивний правотворчий досвід, накопичений іншими державами, може бути врахований у процесі подальшого вдосконалення кримінального законодавства України у сфері охорони приватного життя. Розвиток нормативно-правового регулювання права на недоторканність приватного життя продовжується як на рівні ЄС, інших міжнародних обєднань і організацій, так і у рамках окремих держав. Норми про охорону цього права отримали закріплення на конституційному рівні, а також у спеціальних законах, які є важливою гарантією і визнанням державою того, що кожна людина має право на приватність. Для вітчизняного права характерний захист саме інформаційного аспекту приватного життя, тоді як кримінальне право ФРН в рівній мірі захищає право особистості на самовизначення у приватному житті та інформацію про нього. КК ФРН містить норми, що передбачають відповідальність за посягання на приватне життя, що свідчить про важливість кримінально-правової охорони цього права.

Отже, підсумовуючи викладене, доходимо висновку, що вивчення кримінального законодавства зарубіжних держав-учаниць ЄС, зокрема кримінально-правових норм, які встановлюють відповідальність за порушення недоторканності приватного життя, дозволяє виявити позитивний правотворчий досвід, накопичений іншими державами, може бути врахований у процесі подальшого вдосконалення кримінального законодавства України у сфері охорони приватного життя.

Розвиток нормативно-правового регулювання права на недоторканність приватного життя продовжується як на рівні ЄС, інших міжнародних обєднань і організацій, так і у рамках окремих держав. Норми про охорону цього права отримали закріплення на конституційному рівні, а також у спеціальних законах, які є важливою гарантією і визнанням державою того, що кожна людина має право на приватність. При цьому гарантується недоторканність приватного життя в цілому, або акцентується увага на його окремих елементах: особистій, приватній, сімейній таємниці, житлі, листуванні, поштової таємниці тощо. Для вітчизняного права характерний захист саме інформаційного аспекту приватного життя, тоді як кримінальне право ФРН в рівній мірі захищає право особистості на самовизначення у приватному житті та інформацію про нього.

КК ФРН містить норми, що передбачають відповідальність за посягання на приватне життя, що свідчить про важливість кримінально-правової охорони цього права. Відповідні склади злочинів розташовані в різних главах (розділах) кримінального закону. Разом з тим, ці злочини являють собою самостійну групу злочинних діянь зі специфічним обєктом посягання. Такий досвід є корисним і для України.

Законодавство ФРН встановлює кримінальну відповідальність як за розголошення таємниці, так і за порушення недоторканності приватного життя. Заслуговує на увагу досвід встановлення кримінальної відповідальності за незаконне одержання і поширення (публічне використання) зображення людини без її згоди. За умови заподіяння істотної шкоди правам і законним інтересам потерпілого таке діяння являє суспільну небезпеку.

КК ФРН не виділяє адвокатської, лікарської, нотаріальної таємниці, таємниці персональних даних тощо, передбачаючи відповідальність спеціального субєкта за незаконне розголошення або використання відомостей про окремі сфери приватного життя особи.

Справи про злочини, повязані з посяганнями на недоторканність приватного життя та його складових, у КК ФРН порушуються за скаргою потерпілої особи, тобто віднесені до справ приватного обвинувачення.

Здійснений аналіз дає змогу дійти висновку, що німецьке кримінальне законодавство достатньою мірою охороняє недоторканність і таємницю приватного життя, а діяння, які їх порушують, багато в чому ідентичні аналогічним складам, які передбачені КК України.

Все вище викладене у своїй сукупності вимагає дослідження, правильного осмислення та оцінки норм, які встановлюють кримінальну відповідальність за порушення недоторканності приватного життя за чинним національним законодавством на концептуальному рівні.

1. Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящейся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с I960 по 2002г./ Де Сальвиа М. СПБ.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. 1072 с.

2. Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст / ред. О.Л. Жуковська; Спілка адвокатів України; Рада Європи; Міжнар. центр з юрид. захисту прав людини. К. ВІПОЛ,2004. 960 с.

3. Шевчук С. Порівняльне прецедентне право з прав людини / С. Шевчук. К.: Реферат, 2002. 344 с.

4. Дудаш Т. І. Практика Європейського суду з прав людини: навч.-практ. посіб./ Ті. Дудаш. К.: Алерта, 2013. 368 с.

5. Європейський Суд з прав людини [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eurocourt.in.ua/

6. Дженис М. Европейское право в области прав человека. Практика и комментарии: Перевод с английского / Брэдли Э., Дженис М., Кэй Р.; Науч. ред.: Блинков Н.; Пер.: Иванченков А.; Ред.: Архипова Л. М.: Права человека, 1997. 640 c.

7. Кримінальна відповідальність за порушення виборчих і референдних прав / П.П. Андрушко, І.О. Зінченко, С.Я. Лихова та ін.; За заг.ред.. В.П. Тихого. X.: Кроссроуд, 2008. 344 с.

8. Лиськов М. О. Кримінально-правова характеристика складів злочинів проти трудових прав людини: дис.... канд.. юрид. наук: спец. 12.00.08. / М. О. Лиськов / Львівський державний університет внутрішніх справ. Львів, 2012. 208 с.

9. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права / М. Ансель // Очерки сравнительного права: [сборник]; сост., перевод и вступ, статья д.ю.н. В. А. Туманова.М.: «Прогресс», 1981. 401 c.

10. Уголовный кодекс Федеративной Республики Германия. В 2 т. / Науч. ред. и вступ, статья Д. А. Шестакова. Предисловие X. И. Йешека / Пер. с нем. Н. С. Рачковой. СПБ.: Юридический центр Пресс, 2003. 560 с.

11. Федеративная Республика Германия. Конституция и законодательные акты. Перевод с немецкого / Сост.: Морщакова Т. Г. (Пер.); Редкол.: Барабашев Г. В., Жидков О. А., Ильинский И. П., Калямин Г. П., Страшун Б. А., Туманов В. А., Чиркин В. Е.; Пер.: Балод Р. К., Попова А. А.; Под ред. и со вступ, ст.: Урьяс Ю. П. (Пер.) - М.: Прогресс, 1991. 472 с.

12. Уголовное уложение (Уголовный кодекс) Федеративной Республики Германия: текст и научно-пракич. комментарий. М.: Проспект, 2010. 280 с.

13. Кримінальний кодекс України Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 5 квітня 2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. 2001.№ 25-26.Ст.131.

14. Серебренникова А. В. Уголовно-правовое обеспечение конституционных прав и свобод человека и гражданина по законодательству Российской Федерации и Германии: автореф. дисс. на соиск. учен, степени д-ра юрид. наук: спец. 12.00.08 / А. В. Серебренникова / Московский государственный университет. Москва, 2008. 40 с.

15. Жалинский А. Э. Современное немецкое уголовное право. / А. Э. Жалинский. М., ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. 560 с.

16. Уголовное право Федеративной Республики Германии / Пер. с нем. канд. юрид. наук А. В. Серебренниковой. Отв. ред. авт. вступ, ст. И. Д. Козочкин. М.: ИКД «Зерцало-М», 2001. 202 с.

Размещено на .ru