Охорона навколишнього середовища - Курсовая работа

Світова спільнота докладає значних зусиль для її розвязання, що зумовлює розвиток міжнародно-правового регулювання цієї сфери. Аналіз формування й розвитку екологічної політики, компетенції та права Європейського Союзу дає підстави говорити про накопичений позитивний досвід у цій сфері.Однак згодом стало зрозуміло, що стратегія розвитку ЄС має бути доповнена дієвими інструментами запобігання виснаженню природних ресурсів та погіршенню стану довкілля. Перший крок з охорони довкілля був зроблений Європейською Спільнотою 1972 року з прийняттям першої з чотирьох послідовних програм дій, що ґрунтувалися на вертикальному та секторальному підходах до розвязання екологічних проблем. Вона ґрунтується на принципі запобігання та принципах того, що має бути вжито превентивних заходів, що шкоду довкіллю слід насамперед усувати у джерелі та що забруднювач платить. У рамках ЄС у травні 1990 року були створені Європейське Агентство з довкілля та Європейська мережа інформації та спостереження за довкіллям. 1993 року було прийнято Пяту програму дій Спільноти щодо довкілля, яка запровадила принципи європейської стратегії добровільних дій на 1993-2000 роки та започаткувала „горизонтальний" підхід Спільноти до розвязання екологічних проблем, відповідно до якого увага має приділятись усім випадкам забруднення.Для кращого розуміння екологічних стандартів Європейського Союзу необхідно докладніше розглянути процес становлення права охорони навколишнього середовища. Наші науковці переважно зосереджували свою увагу на сучасному стані та регулюванні окремих підгалузей права охорони навколишнього середовища, не досліджуючи етапу формування та становлення цієї галузі права ЄС. Рішення Європейського суду значно вплинули на формування політики та визначення повноважень ЄС у сфері охорони навколишнього середовища. Суд ухвалив, що обидві розглянуті ним директиви правомірно ґрунтувалися на статті 115 Договору про функціонування Європейського Союзу3, яка уповноважує співтовариство затверджувати всі заходи, необхідні для усунення торгових барєрів, що є наслідком диспаритету в національному законодавстві державчленів. Поставивши охорону навколишнього середовища на один щабель з іншими цілями співтовариства, суд узяв на себе обовязок збалансувати інтереси охорони навколишнього середовища з інтересами внутрішнього ринку, застосувавши принципи недопущення дискримінації та пропорційності.Співробітництво у сфері навколишнього середовища розглядається як один із пріоритетних напрямків у відносинах між Україною і Європейським Союзом. Головним документом, що визначає основи співпраці України та Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього середовища, є Угода про партнерство і співробітництво між Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами і Україною, підписана у 1994 році. В Угоді, зокрема, говориться, що Сторони “розвивають та зміцнюють співробітництво між ними в галузі охорони навколишнього середовища та охорони здоровя”. Метою такого співробітництва є боротьба з погіршенням стану навколишнього середовища, яка охоплює такі питання: ефективний моніторинг рівнів забруднення й оцінка стану навколишнього середовища; система інформації про стан навколишнього середовища; Співробітництво здійснюється шляхом планування заходів з подолання наслідків катастроф та інших надзвичайних ситуацій; обміну інформацією та експертами; проведення спільної дослідницької діяльності; удосконалення законодавства в напрямку стандартів Співтовариства; співробітництва на регіональному та міжнародному рівнях; розробки стратегії, зокрема щодо глобальних кліматичних проблем з метою досягнення сталого розвитку; дослідження впливу на навколишнє середовище.У рамках системи європейського права склалась стійка, цілісна сукупність норм у сфері охорони навколишнього середовища - “європейське право навколишнього середовища”. Під європейським правом навколишнього середовища слід розуміти сукупність норм і принципів європейського права, що регулюють відносини між його субєктами з питань, які стосуються навколишнього середовища. Взаємовідносини між національним правом державчленів та європейським правом характеризуються такими важливими принципами, як: Верховенство європейського права, що полягає в наданні нормам європейського права вищої юридичної сили порівняно з нормами національного права державчленів.

Зміст

Вступ

1. Правові аспекти охорони навколишнього середовища в Європейському Союзі

2. Діяльність європейського суду справедливості в установленні компетенції ЄС у сфері охорони навколишнього середовища

3. Співпраця України і ЄС у сфері охорони навколишнього середовища

Висновки

Список використаних джерел

Отже, питання захисту навколишнього середовища у ЄС регулюються європейським екологічним правом, яке є доволі молодою системою права, то й відповідні галузі якої ще недостатньо розвинуті й розвиваються відповідно до становлення самого європейського права.

У рамках системи європейського права склалась стійка, цілісна сукупність норм у сфері охорони навколишнього середовища - “європейське право навколишнього середовища”.

Під європейським правом навколишнього середовища слід розуміти сукупність норм і принципів європейського права, що регулюють відносини між його субєктами з питань, які стосуються навколишнього середовища.

Правове регулювання питань, що стосуються навколишнього середовища, у державах-членах здійснюється за допомогою норм національного, європейського та міжнародного права. Взаємовідносини між національним правом державчленів та європейським правом характеризуються такими важливими принципами, як: Верховенство європейського права, що полягає в наданні нормам європейського права вищої юридичної сили порівняно з нормами національного права державчленів. Це супроводжується зобовязанням кожної держави-члена не приймати національні норми права, що суперечать європейському праву, вносити зміни у національне законодавство з метою гармонізації з європейським правом, а також вживати самостійних заходів для забезпечення максимально ефективної дії права Співтовариств.

Пряма дія, що полягає у безпосередньому та обовязковому застосуванні нормативно-правових актів Співтовариств національною адміністрацією і судами, незалежно від їх згоди чи умов, встановлених державами-членами.

Принцип інтеграції, під яким розуміється впровадження норм права Співтовариств у національні системи права всіх державчленів.

Юрисдикційний захист, під яким розуміється обовязкове для всіх національних судових органів державчленів і судових установ Європейського Союзу забезпечення застосування права Співтовариства і максимально ефективний захист прав та інтересів, що виникаються на його основі.

європейський екологічний захист довкілля

1. Балашенко С.А., Макарова Т.І., Межнародно-правовая охрана окружающей среды и права человека. Учебное пособие. Минск 1999. С. 79.

2. М. Булгакова. Екологічні права та обовязки громадян.

3. Грицкевич С.Г. Конституційні екологічні права людини й громадянина та їх забезпечення органами внутрішніх справ. - Рукопис.

4. Дубовик О.Л. Екологічне право ЄС: формирование, розвитие, достижение и актуальне задачи// Право и политика №12(60)., 2004, С. 67. М.

5. Дюбуа Л., Блюман К. Матеріальне право Європейського Союзу. - К., 2002.

6. Каргалова М.В., Козлов Е.Ю., Корогод С.О. и др. Европейское право. Право Европейского Союза и правовое обеспечение защиты прав человека: Учебн. для вузов - 2-е изд., пересмотр. и доп. - М.: НОРМА, 2007. - 969 c.

7. Кашкін С.Ю., Четвериков А.О., Калініченко П.А. та ін Право Європейського Союзу: навчальний посібник (відп. ред. С.Ю. Кашкін). - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: Проспект, 2011 р. - 274 с.

8. Матіас Гердеґен Європейське право / Пер. з німецької. - К.: «К.І.С.», 2008. - 528 с.

9. Микієвич М.М., Андрусевич Н.І., Будякова Т. О. Європейське право навколишнього середовища: Навч. посібн. - Л.: ЕКОПРАВО-ЛЬВІВ, 2004. - 256 с.

10. Сансі М., Заблоцька Л.Г. Екологічне право ЄС: Навч. посібн. - К.: ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка, 2004. - 158 с.

Размещено на .ru