Охорона культурної спадщини України в контексті світових інтеграційних процесів (друга половина ХХ – початок ХХІ століття) - Автореферат

Актуальність вивчення діяльності міжнародних структур у сфері охорони культурної спадщини продиктована також кризовою ситуацією, в якій на сьогодні знаходиться памяткоохоронна галузь України в умовах трансформаційних процесів. Культурна спадщина нашої держави втілена в 130 тис. нерухомих памятках історії і культури, і тільки 35 % з них знаходяться в задовільному стані. Особливого значення набуває необхідність визначення стану охорони памяток в Україні в умовах реформування державної системи управління галуззю, а також - ролі держави у формуванні і реалізації міжнародних відносин під час інтеграції до міжнародних організацій у зазначеній сфері, аналіз досягнень, помилок і прорахунків у державній політиці та їх наслідки на стан збереження памяток; вивчення міжнародного досвіду та перспектив розширення міжнародної співпраці в цій галузі. Вищезазначене свідчить про необхідність теоретичного дослідження проблем, напрямів і можливостей застосування міжнародних вимог щодо практичних заходів збереження памяток історії і культури України, аналізу наявних і можливих форм співробітництва, закономірностей, протиріч, а також оцінки перспективи спільної роботи з міжнародними структурами та вироблення науково обґрунтованих пропозицій із подальшого вдосконалення і підвищення ефективності заходів охорони культурної спадщини України. Дисертаційне дослідження виконувалося в межах науково-дослідної роботи Центру памяткознавства НАН України і Українського товариства охорони памяток історії та культури «Практика застосування теоретико-методичних засад збереження культурної спадщини України» (№ держреєстрації 0104U004774).Було застосовано емпіричний метод (його складову - «опис»), а також для систематизації емпіричних даних - аналіз, синтез, індукцію та дедукцію, що дало можливість всебічно дослідити масив джерельної бази, який складався з документів UNESCO, ICOMOS, Ради Європи, Законів і підзаконних актів України, матеріалів діловодства Держкультспадщини, Міністерства культури і туризму України та ін., що створило умови для логічного переходу від одиничних фактів до знань узагальненого характеру. Вагомий внесок у вивчення, популяризацію, аналіз проблем і перспектив памяткоохоронної справи України зробили публікації наукових досліджень Центру памяткознавства НАН України і Українського товариства охорони памяток історії та культури. Необхідно зазначити, що проблеми вивчення охорони памяток в Україні є надзвичайно актуальними, а шляхи і перспективи інтеграції української системи охорони культурної спадщини до світового та європейського співтовариства залишаються майже не дослідженими. Представлені документи - Конвенції (ратифіковані і не ратифіковані Україною), Хартії, рекомендації, які визначають основні напрями памяткоохоронної справи, а також нормативні акти України, що прийняті за період незалежності: Закони України і підзаконні акти, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, накази і розпорядження міністерств і відомств, матеріали діловодства Державної служби з питань національної культурної спадщини та інших підрозділів Міністерства культури і туризму України. Основні напрями охорони культурної спадщини в діяльності UNESCO і Ради Європи» розглядається історія становлення, визначаються основні напрями діяльності міжнародних організацій у галузі збереження культурної спадщини.Результат комплексного вивчення і аналізу ролі міжнародних організацій та систематизація їх вимог щодо вдосконалення національної політики у сфері охорони культурної спадщини засвідчив необхідність визначення рівня відповідності памяткоохоронної системи України міжнародним стандартам в умовах інтеграційних процесів. Встановлено, що для ефективної охорони памяток України, розвитку теорії і практики памяткоохоронної галузі необхідне гармонійне поєднання державної та міжнародної системи охорони памяток при активній участі громадськості. Ратифікуючи конвенції Ради Європи держава зобовязується впроваджувати вимоги до забезпечення фізичної охорони памяток: визначати види і типи культурної спадщини; сформувати систему управління й обліку памяток; забезпечити фінансування памяткоохоронної галузі із створенням умов для залучення недержавних джерел фінансування; удосконалити правову систему галузі; забезпечити вивчення, популяризацію і умови для розвитку міжнародної співпраці та наукових досліджень у памяткоохоронній галузі. Останніми роками було прийнято Закон України «Про охорону археологічної спадщини», значний перелік постанов ВР України, КМ України, указів Президента України, наказів і розпоряджень міністерств і відомств. Встановлено стратегічні пріоритети, які потребують вдосконалення: облік та контроль за станом збереження памяток; створення єдиної багаторівневої системи державних структур, з чітко визначеними повноваженнями; детальна регламентація на рівні законів і підзаконних актів; урахування особливостей історично сформованої системи охорони памяток; розвиток інфраструктури науково-дослідних, проектних, реставраційних організацій; с

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ